Після голосного стуку я почула кpик доньки!

Я сиділа на кухні, коли вперше почула кpик й відразу побігла на нього. Назустріч мені йшов чоловік з донькою на руках, постійно повторюючи, що не хотів цього. Проте його слухати я не мала часу, я йому щось швидко кpикнула, забрала Софійку з рук і швиденько закрилась у нашій спальні. Чоловік намагався відкрити двері, але я кpикнула, щоб не заважав нам.

Наступні 20 хвилин я співала малюку й намагалась його заспокоїти. Дійшло до того, що я навіть поплакала разом з ним. Я намагалась говорити їй щось заспокійливе, всупереч цьому вона продовжувала плакати й це найгірше, що коли-небудь може витримати мама.

Через кілька хвилин я дала Софійці молочка, і вона потихеньку заспокоїлась й навіть змогла заснути. Я раділа, що хоч щось допомогло її заспокоїтися, але не могла стримати злість на чоловіка. Я ж просила його, щоб він уважно стежив за дитиною, а він…

Я зрозуміла, що Софійка впала з дивана на коврик. Ніяких серйозних пошкоджень у неї не було, вона просто сильно перелякалась, але я й не знала, як після цього зможу довіряти чоловіку. Він же весь цей час був поруч з нею, як можна бути таким неуважним, щоб не помітити, що вона незабаром впаде? Я поклала доньку спати й відправилась до чоловіка, щоб вилити на нього накопичену злість.

Але коли я побачила переляканого чоловіка, який весь трусився, то зрозуміла, що я не маю права його у чомусь звинувачувати, він не має себе картати за те, що могло статися з кожним. Діти дуже швидко ростуть і розвиваються, тому й вгледіти за ними стає все важче.

Я сама не раз бачила, як Софійка може спритно перелізти з одного кутка ліжка до іншого за кілька секунд і тут вистачить їх, щоб допустити небажаного.

Я заспокоїла чоловіка і ми хочемо вам сказати: бережіть своїх дітей та рідних, бо таке може трапитися з кожним!