Оля не пам’ятала своїх батьків. Єдині її спогади з дитинства починалися з приходу у дитячий будинок, знайомства з іншими сиротами й вихователями, що ставали рідними.
І хоч вона не знала, як виглядають її батьки, та дуже часто вночі вона бачила одну жінку з блакитними очима, що ніжно пригортала її до себе й казала, що незабаром все буде добре. Дівчинка наскільки полюбила цю уявну жінку, що щодня тільки чекала сну, щоб ще раз відчути її тепло та любов.
Вона постійно бачила різних красивих тіток та дядьків, що приходили до них, щоб обрати собі дитину.
Кожен з сиріт робив все можливе, щоб сподобатися їм, щоб завоювати їхню увагу, бо хотіли знову відчути сімейне тепло.
Оля ніколи не приймала у цьому участі. Коли до них приходили на оглядини, то вона тихенько сиділа у куточку й читала книгу, чи розмальовувала. Зазвичай, вона була задумана й замріяна, тому потенційні батьки рідко на неї звертали увагу.
Вкотре всіх сиріт збирали на вулиці дитячого будинку, бо приїхали журналісти, щоб представити нового спонсора, що пообіцяв поремонтувати їм спальні.
Оля ненавиділа такі зібрання, вони викликали у неї засудження й страх. І раптом погляд дівчинки зупинився на жінці, яка голосно сміялась, а коли вона повернулась до неї, то Оля побачила ту саму маму зі сну. Вона голосно й щиро сміялась і дивилась на неї з незвичною турботою, дівчинка просто не могла відвести погляд від жінки, тому вона не помітила, як брала участь у всіх акціях присвячених спонсору.
Жінка не могла не помітити пристального погляду дівчинки, тому підійшла до неї.
Вихователі були вкрай здивовані, коли побачили, що Оля посміхається й щиро говорить з якоюсь дорослою жінкою, адже вона завжди була замкнутою.
Жінці сподобалась щира дівчинка й вона вирішила відвідати її ще раз, а потім вже не могла зупинитися. І в один момент вона повідомила, що якщо вона хоче, то просто зараз вони можуть піти зібрати її речі й поїхати додому.
Оля розплакалась від щастя, її сон почав ставати реальністю.
У той же день дівчинка познайомилась з чоловіком, таким же хорошим, як і дружина. Дівчинка довго прощалась з друзями, але не могла приховати радості, бо її заповітна мрія зі снів стала реальністю.