Якось шість років тому, я поїхала з чоловіком за кордон на відпочинок. Донечку залишили на свекруху. На той момент їй було чотири рочки.
Коли повернулися, свекруха підозріло на мене дивилася. А згодом закликала мене у свою кімнату, щоб поговорити. Я гадала, що вже щось донечка наробила чи когось образила.
– Галино, я хочу серйозно з тобою поговорити. Скажи мені чесно. Ти маєш якогось іншого чоловіка на стороні?
– З чого Ви таке взяли?! Звісно, що ні!
Як згодом виявилося, поки ми були закордоном, в гості приходила хрещена мати донечки. Вони мило гралися та розмовляли. Наша Ангеліна дуже любить балакати. Якщо співрозмовник їй цікавий, то може говорити годинами про все на світі. Потім жінка запитала у своєї похресниці:
– Сонечко, а ти ходиш з батьками на майданчик?
– Ходжу! З мамою і її кавалером!
У свекрухи одразу змінився вираз обличчя. Вона не знала, що й сказати. Й перед хрещеною матір’ю стало соромно.
Я звісно, розсміялася. Такий жарт потрібно запам’ятати.
Я запропонувала свекрусі піти до Ангеліни та запитати хто такий кавалер.
Коли її запитали хто мамин кавалер, вона відповіла:
– Так ось він! Сидить в сусідній кімнаті й бавиться моїми іграшками!
Свекруха не зрозуміла, про що йде мова. А там була наша собака, яку ми недавно придбали. Чоловік часто в домі жартує, коли я йду вигулювати собака, що це мій кавалер. Ну а донечка швидко все бере до уваги.
Потім ми ще довго сміялися зі свекрухою з цієї ситуації.
https://text.ru/spelling/63fd1d25579a9
