«Онуків не побачите, якщо квартиру не продасте!» – кричала невістка

40 років ми з чоловіком живемо у мирі та злагоді, виховали доньку та сина, які вже почали будувати власне життя. Старша донька з чоловіком вже оплатили свою квартиру в іпотеку, а сину ще залишився рік платежів, тягнуть вони його важко. Тому ми з чоловіком допомагаємо, чим можемо.

Ми живемо з чоловіком у двокімнатній квартирі, на яку колись заробляли багато років. А недавно не стало мами чоловіка і її квартира перейшла йому у спадок, тому ми вирішили здавати її в оренду, адже так будемо мати якусь додаткову копійку, щоб оплатити комунальні та ліки.

От лише діти були переконані, що ми маємо цю квартиру продати. Син спочатку натякав, що, продавши її, ми зможемо допомогти йому погасити кредит за квартиру, а коли зрозумів, що ми не йдемо на зустріч, то почав це вимагати.

У доньки свої плани були. Вона вважала, що ми цю квартиру маємо на неї переписати, аже ніхто не знає, як доля складеться, а раптом без даху над головою залишиться і куди її з двома дітьми йти.

За останні місяці діти з онуками були у нас втричі більше у гостях, ніж зазвичай, а все для того, щоб отримати бажану квартиру. Після того, як ми не почали йти нам на зустріч, вони почали дарувати нам подарунки та вмовляти.

Ми з чоловіком розуміли, що скоро добрі методи закінчаться і почнеться «кнут», але відступати не поспішали. Тепер коли ми просимо у дітей допомоги, то у них знайдеться сотня важливіших справ, хоча раніше ми їм завжди допомагали та вони нам йшли на зустріч, а тепер все змінилось…

Донька нас використовує, як няньок. Приїжджає, коли її захочеться, залишає дітей, а потім забирає їх, нами не цікавиться, допомоги від неї зараз не дочекаєшся.

Ми вирішили зібрати всю родину і пояснити їм свою позицію щодо того, чому ми не плануємо продавати квартиру. Ніхто нас дослухати не став, почали кричати, сваритися між собою і з нами. Найбільше кричала невістка: «Онуків не побачите, якщо квартиру не продасте!».

От і як нам тепер бути?