Орися – моя маленька племінниця, що живе разом з батьками у селі. У них там хороший будинок і велике господарство, тому дівчинка не має коли сумувати. Тим паче її мама має власний м‘ясний кіоск у місті, куди не рідко їздить разом з донькою, а тато працює на будівництві у місті.
Орися пізня дитина та незапланована. Зі старшим братом та сестричкою у неї різниця більше 13 років. Мамі, на момент вагітності було 43 роки. На УЗД пару запевнили, що народиться хлопчик і вони навіть йому вже ім‘я обрали, але чомусь народилась Орися.
Доки жінка була у пологовому й роздумувала про ім‘я дівчинки, а найбільше їй подобалось Василина, чоловік вже все зробив. Він пішов у сільську раду й записав дівчинку на честь улюбленої серіальної героїні – Орися-Катерина.
Жінка хоч на нього й була зла, та раділа, що не назвав якоюсь Хуанною. І на тому добре. Тому вони разом почали виховувати Орисю.
З 3-річного віку маленьке дівча стало грозою всього району, навіть першокласників. Вона ними керувала як військовий генерал і нікому спуску не давала. Мовчу вже про те, що у 4 роки вона стала головним капітаном місцевої футбольної команди. Між нами ми називали її справжньою катастрофою, тому що у її голові був цілий вагон божевільних ідей і була ціла лотерея, яка ж з них зараз прилетить її у голову.
На момент цього випадку Орисі вже було 5 років. Вона сама захотіла піти з бабусею у церкву, майже напросилась, бо та знала, яка дівчинка нетерпелива. На службі вистояти довго вона не змогла, стало нудно, що всі лише співають і бубнять, тому бабуся дозволила вийти їй на двір і там посидіти, суворо наказавши не виходити за ворота.
Дівчинка справді не виходила, її компанія мов сама відчула, де їхня «головна», і всі туди прийшли. Слово за слово, і вони вже змагаються, хто на тополю вище залізе, тим паче з неї усе село було б видно, адже вона вище навіть церковної дзвіниці.
Всі побоялися лізти, тоді наша лідерка й вирішила їм нагадати, яка вона смілива, і полізла сама. Заліза вона на рівень дзвіниці легко і радісно кричала звідти друзям, а от про те, як вона буде злізати, не подумала, а це метрів 6 висоти зверху, а то й більше.
Через п‘ять хвилин знизу почувся плач дітей, а потім і Орися почала ревіти так, що люди з церкви повибігали. Через пів години біля тополі вже стояло пів села та дільничий, який шукав таку високу драбину, а коли зрозумів, що марно, то вирішив, що пора викликати пожежну з висувною драбиною. Вона ж для багатоповерхівок, то і до дівчинки повинна була дістати.
Спочатку пожежники просили дільничого самим якось це вирішити, а потім таки змилувалися над дитиною і приїхали.
І тому хочу вам описати картину, яка змалювалась у нашому селі. На високій тополі сидить і плаче дівчинка в ошатному рожевому платтячку. До неї повільно просувається пожежна драбина, а знизу ходить священник і все щось бурмотить собі під ніс, а потім і кадилом махає. Збоку стоять бабки у хустках, які то моляться, то ахають з переляку. Діти шкодують, що і самі не полізли з Орисею і сперечаються, хто наступної неділі влаштує такий дешпет, а чоловіки ообговорюють, як таке мале змогло залізти на таку висоту.
Все-таки, з Богом, зняли Орисю й віддали у руки бабусі, що вже всі сльози виплакала й голос зірвала. А тут ще й пожежники говорять, що за такі виклики платити потрібно. Баба каже, що у неї немає такої суми, озирається на людей, а ті й не проти допомогти, давно їх так ніхто не розважав. То всі по пару гривень скинулися, то й забагато вийшло, тому залишок на церкву передали, як подяку за попівські молитви, як-не-як допомогли ж!
Батьки в обід та ввечері дивувалися тому, яка тиха Орися, та чому бабуся нічого не говорить про похід до церкви, й лише наступного дня сусіди розповіли про пригоду доньки. Її маму ледь серцевий напад не прихопив, а батько лише посміявся й промовив, що у ній то дійсно хлопчина живе.
