Останні 10 років чоловік мені зpaджyвав. Я тeрпiла заради дітей, та коли вони закінчили школу та поїхали на навчання, я наважилася подати на рoзлyчення. Чоловік відразу перебрався до молодої к0ханки, але тепер зaхв0рів та повернувся, і мені дoводиться жити з ним в одній квартирі!

Я вийшла заміж у 19 років. Не з тих причин, про які ви подумали, а тому, що дуже кохала свого чоловіка. Він здавався мені справжнім принцом з казки, і так тривало багато років. А потім я зрозуміла, що майже весь час чоловік мені зрaджував! Та я не стала відразу подавати на р0злучення, а зачекала, доки діти виростуть, щоб у них був батько…

Сподіваюся, що багато жінок зараз мене зрозуміють, адже всі ми колись були молодими, а дівчатам дуже легко задурити голову. Так і зробив мій чоловік, але зрозуміла я це вже занадто пізно…

Я вийшла заміж за коханого чоловіка та вважала це великою удачею. Мені було всього 19 років. Та я навчалася у столичному виші, Ваня – вже закінчував його. Я була закохана до нестями, і коли Ваня зробив мені пропозицію, то я відразу погодилася.

Ми не поспішали заводити дітей. Жили на винайманій квартирі, Ваня працював, я навчалася та трохи підробляла, бо хотіла вносити хоч щось у сімейний бюджет. Нам дуже допомагали мої батьки, вони були не багатими, проте ніколи нічого не потребували, а я – єдина донька, тож вони завжди про мене піклувалися.

Коли я завагітніла та народила відразу двох донечок, то мої батьки подарували нам двокімнатну квартиру. Я була в декреті, Ваня працював. Коли дівчаткам виповнилося по два роки, я вийшла на роботу. Я дуже люблю своїх діточок, тому встигала і працювати, і домашніми справами займатися, і дітям час приділяти. Та я в такому темпі зовсім забула, що треба ще й про чоловіка не забувати та проводити з ним більше часу…

Коли дівчатка пішли до школи, я почала помічати, що чоловік часто затримується на роботі, їздить у відрядження, часто ходить «гуляти» без мене. Загалом, я з’ясувала, що в нього є коханка.

Я вирішила, що не буду влаштовувати скандали чи з’ясовувати стосунки. Мої дівчатка дуже любили батька, та точно не зрозуміли б мене, якби я розлучилася. Тому я вирішила жити з чоловіком і далі та вдавати, що я ні про що не здогадуюся.

Я терпіла зради чоловіка останніх 10 років. Але як тільки дівчатка закінчили школу та поїхали на навчання до іншого міста, то я вирішила, що настав мій час стати вільною.

Коли я подала на розлучення, то чоловік аж зрадів. Та він настояв на тому, що поділити все нажите в шлюбі порівну! А це означає, що йому дісталася половина квартири, яку мені подарували батьки! Проте отримавши розлучення, чоловік зібрав речі та поїхав жити до коханки.

Через рік чоловік серйозно захворів, йому навіть довелося залишити роботу. Коханці це не сподобалося, і вона його вигнала. Чоловік повернувся до мене. Просив допомогти, і я погодилася.

З того часу пройшов рік. Чоловік вже здоровий, він знову знайшов роботу, та я не хочу жити з ним в одній квартирі. Наші доньки вирішили, що ми помирилися та радіють, сподіваючись, що ми будемо до кінця життя разом.

Але я не хочу так жити! Я думаю про те, щоб знайти собі гарного чоловіка, який не буде мені зраджувати, а коли вдома колишній – це неможливо! А грошей, щоб розміняти квартиру на щось нормальне, в мене немає. Та я доньок засмучувати не хочу… Не знаю, як вчинити правильно!