Остап не запросив на весілля мати, яка ростила його самотужки. А Ніна Іванівна не влаштовувала істерик, а без попередження прийшла на святкування.

Ніна Іванівна ростила сина самотужки. Чоловік пішов від них рано, нещасний випадок на виробництві. Важко було жінці виростити гідно сина одній. Але старалася прикласти усіх зусиль, щоб її Остапчик зміг стати гідною людиною.

Як би важко не було, але Ніна Іванівна завжди забезпечувала Остапа всім необхідним та, в міру своїх можливостей звісно ж, тим, чого син хотів. Ніна Іванівна допомагала сину з навчанням, ділилася власним досвідом в деяких речах, підказувала, а як чогось не знала чи не могла дати відповідь на запитання Остапа, то вони дружно разом йшли до бібліотеки, шукали літературу на тему, яка цікавила хлопця. Так і дізнавалися разом про нове.

Потім Остап вступив до вишу та отримав хорошу вищу освіту. І дякуючи своїй начитаності, якій посприяла мати, та хорошій освіті хлопець отримав престижну та високооплачувану роботу.

Перший час, після вступу в доросле життя Остап регулярно відвідував матір, але згодом час їхнього спілкування все скорочувався та скорочувався. З часом Остап став рідко приходити до Ніни Іванівни, а потім й взагалі перестав. Лише зрідка телефонував.

Ніна Іванівна все списувала на те, що в Остапа багато роботи і тому йому попросту не вистачає часу на матір. Вона згадувала себе в молодості і скільки вона працювала, тому прекрасно розуміла все.

Але нещодавно, дуже неочікувано для себе, від своєї подруги жінка дізналася, що син її одружується. Шок жінки важко описати, бо ж вона навіть не знала, що Остап знайшов собі дівчину, не знайомив. Але те, що не сказав матері та не запросив на весілля – таку важливу та хвилюючу подію в житті кожної матері, це було дуже сильним ударом для Ніни Іванівни.

Наречену Остапа звуть Ніна. Тезку матері знайшов. Нічого не стала розповідати сину Ніна Іванівна. Просто дочекалася дня весілля, перед цим дізнавшись у знайомих де і як буде проходити свято. А в той день вдяглася як найкрасивіше та купила великий букет квітів для невістки.

Ніна Іванівна прийшла на свято в якості непроханої гості, бо ж по факту її ніхто не кликав. Жінка зайшла до банкетної зали та підійшла з тим розкішним букетом до молодят.

-Любі мої та прекрасні Остап і Ніно! Я неймовірно щаслива, що ви знайшли один одну та тепер станете щасливою міцною сім’єю! Особливо привітати мені хочеться тебе доню, люба моя Ніночко. Знаєш, я завжди мріяла народити ще і доньку, але нажаль не склалося. Зате тепер в мене з’явилася ти. Пам’ятай, що я для тебе буду завжди найкращим другом та порадником. Завжди тебе підтримаю та допоможу. Так само, як це робила все життя для свого сина Остапа. І будь ласка, запам’ятай одну важливу та необхідну для всіх істину: чоловік буде відноситися до своєї дружини так само, як відноситься до матері.

Мовивши свою промову, Ніна Іванівна вручила молодим квіти, розвернулася та направилася до виходу. Гості в той момент замовкли та в залі гуділа незручна тиша. Молодята обережно вийшли із зали та наздогнали Ніну Іванівну. Ведучий весілля в той час намагався всіма силами якось виправити ситуацію та відволікти гостей від тієї вистави, що вони побачили.

Остап з Ніною помирився з матір’ю та роз’яснили всі недомовки та непорозуміння. Виявилося, що вони хотіли провести свято суто в компанії друзів та колег, але не прорахували все і вийшло так, що образили Ніну Іванівну.

Пройшов рік з їхнього весілля. Тепер Ніна Іванівна з невісткою не просто вжилися, а стали мало не найкращими подругами і дуже частенько зустрічаються. А Остап, щоб якось загладити свою провину купив матері путівку на відпочинок на море, вона все таки заслужила її, за стільки років невпинної та важкої праці.