Коли ми були ще маленькими, нас часто возили до діда і баби у місто. Наша бабуся Марія дуже смачно готувала, тому ми з радістю їздили до неї.
На свята вона пригощала усіх своєю фірмовою стравою – качкою з яблуками. Це було найсмачніше, що мені доводилось куштувати у житті! А рецепт приготування цієї страви дуже простий. Дідусь на базарі обирав м’ясисту качку. Її натирали сіллю, перцем, потім заливали маринадом, у який додавали різні спеції. Обов’язково лили соєвий соус і шматочки імбиру туди нарізали. Качку змазували медом. Маринад був дуже запашний, а качка виглядала апетитно, що її хотілось їсти відразу ж. Але бабуся ставила її у холодильник на декілька годин. Потім вона діставала тушку з маринаду і напихала середину качки яблуками.
Потім баба Маша обкручувала виноградними листям і ставила качку в духовку. Який же стояв запах біля хати і в самій хаті! Неможливо його словами передати!
Ми обожнювали цю смакоту! І чекати не було сил, коли ж вона приготується. Потім качку виймали й залишали полежати під рушниками, поки вона трішки вичахне.
І саме тоді, коли ця качечка лежала на столі, заманюючи нас неймовірним ароматом, ми з братом і відщипували її потрошку!
Коли приходили гості, страви уже стояли на столі. Качку ж підносили лише тоді, коли усі розсідалися на місця. Наша бабуся пішла за фірмовою стравою і була шокована, побачивши, що від качки зосталися лише яблука.
Вона суворо запитала: хто це зробив? І ми з братом зізналися, що це ми їли її, а кісточками пригощали собаку.
Тоді бабуся вирішила нас провчити. Наступного свята вона нам качки не дала. Розділила всім, окрім нас, а ми тільки спостерігали за тим, як нею ласували. У нас аж слина текла по підборіддю. Нам було соромно за той випадок.
Урок нам був на все життя. Більше ми ніколи і нічого не крали. І качку не чіпали, а чекали, доки усі гості всядуться за стіл.
