П0карала сім’ю своїм коханням!

Цього року ми з донькою вирішили, що попри все попадемо на море та відпочинемо, тому що тогорічні плани здійснити не вдалось через ситуацію з карантином. Довго моритися з паспортами ми не хотіли, тому вирішили їхати в Одесу. Спочатку думали їхати машиною, але чоловіка терміново викликали на роботу, тому ми взяли квитки на потяг.

Останній раз я їхала потягом у далекі нульові, ще зі своїми батьками, а донька подорожувала таким методом вперше. Їй відразу все сподобалося, тому вона з навушниками полізла на верхню поличку та сиділа там так тихо, що її й чути не було.

На наступній зупинці до нас у купе підсіла мила жінка середнього віку, Оля. Ми відразу почали з нею говорити про дурниці, а потім я і не помітила, як вона розповіла мені історію свого життя.

Нерідко таке трапляється, що незнайомцям набагато легше відкритися та розповісти про все болюче, ніж близьким людям.

Вийшла заміж вона рано, ще й 17 не було, а все через велике кохання та й хлопець був таким гарним, що за ним всі дівчата бігають, а він її обрав, і як тут було не погодитися? Батьки були стурбовані вибором доньки, але нічого проти говорити не стали, а з часом по селі чутки почали ходити, що чоловік їй зраджує. Звісно, не вірила вона нікому, аж до того моменту, поки й сама його не зловила, у їхньому ж ліжку.

Довго не могла змиритися з побаченим, хотіла і на розлучення подавати, але так вже він просив у неї пробачення, що через 9 місяців на світ з‘явилась їхня донечка. З роллю батька чоловік зовсім не справлявся, з дитиною не допомагав, лише носом від неї вертів, коли потрібно було підгузки змінити чи заспокоїти крикливого малюка. Мало того, що дружині нічим не допомагав, та ще й сам поводився, як дитина, і постійно потребував уваги, то йому потрібні ідеально вигладжені сорочки, то кілька страв на один прийом їжі, то ласки… Бідна Оля не могла з цим всім впоратися, а з часом помітила, що чоловік знову почав пізніше додому повертатися, розлучитися з ним не могла, тому вирішила всю свою злість на дитині зганяти, мов лише донька винна, що все так обернулось знову.

Роки летіли. Чоловік продовжував ігнорувати доньку, а дружина перестала звертати на неї увагу, для неї існував лише чоловік, якому вона всіма силами намагалась догодити, щоб врятувати їхній шлюб. Її любов була дуже сліпа.

А в один день чоловік повідомив, що жити більше так не може, що Оліна любов йому вже набридла, тому він знайшов собі іншу жінку, з якою тепер буде щасливий. Він збирав валізу, а жінка плакала й стояла на колінах, щоб він дав їй ще один шанс.

Коли чоловік пішов, то Оля почала пробувати п0кінчити з життям через п0різи на руках. Все це було на очах у її семирічної доньки. Їй було на це наплювати, тому що вона не могла уявити свого життя без нього, все втрачало сенс.

Донька розуміла, що щось не так, тому побігла по сусідах, Олю вдалось врятувати, ще довгий час вона проходила реабілітацію, а доньку поки доглядали сусіди та водили її до психолога. Після всього до них знову повернувся її чоловік, тепер у них знову була «сім‘я».

Донька росла, і все більше ненавиділа своїх батьків, які все життя плювали на неї, а думали лише про себе. Коли їй стукнуло 18 років, вона пішла з дому та обірвала зі всіма знайомими зв’язки, щоб батьки ніколи не дізналися, де вона і що вона. Після того, як донька пішла з дому, то і чоловік оголосив, що він покидає дружину.

⁃ Я щодня проклинав той день, коли сказав «Так». Я ненавиджу себе через те, що дозволив дати собі слабину і повернутися до тебе й покинути ту, яку я дійсно кохав. Наша донька уже доросла, я буду старатися їй допомагати, якщо вона цього захоче, а тебе я більше бачити не хочу. Ти лише зайве нагадування про те, як я спаскудив собі життя. Живи, як хочеш, – промовив її чоловік перед тим, як покинути.

Оля довго не могла відійти від сказаного ним, тому що це був той, кого вона любила сильніше за життя та все на світі.

⁃ Знаєш, після цього все моє життя змінилось. Я почала багато думати, звернулась до психолога і раптом усвідомила, що весь цей час прагнула змусити чоловіка любити себе і цим самим руйнувала все інше…. Мені так шкода, що я так ставилась до своєї доньки…. Я поговорила з донькою, ледь її знайшла і, здається, вона пробачила мені. Вчора ми оформили квартиру на неї, а сьогодні вона провела мене на потяг, я їду у монастир. Вона не хотіла мене відпускати, говорила, що щойно знову знайшла маму, тому ми домовилися, що через тиждень вона до мене приїде…

Я слухала Олю та уважно дивилась у її очі, вони були повні смутку та скорботи, мов вона загубила все, що вважала дорогим.

Любов така могутня сила, що інколи її варто боятися. Спочатку вона може поставити на ноги хворого, а потім скалічити та позбавити всього найрозумнішого. Але хіба це можна звати любов’ю?