Почну з чесного зізнання – я пoкинула свого сина ще немовлям. Звучить стpaшно, і насправді і є таким. Я віддала його мамі й сказала, що скоро повернуся, а сама поїхала за батьком дитини, який втомився, за його словами, жити у маленькому місті. Ми довго вешталися по різних містах. Шукали свій затишний куток, інколи я думала, що ми так все життя будемо. А найгірше у тому всьому, що він мене сильно і не кохав, постійно зpaджyвав, oбpaжав, міг і Bдapити, але я була надто сильно закохана у нього, щоб піти.
Я довгий час намагалась вмовити його забрати сина до нас, але він про це нічого і чути не хотів, лише говорив, що це зайвий тягар, а йому його у якості мене вистачає. На жаль, буда дурна, тому і залишалась з ним, а мій син тим часом перейшов від рук мами до сестри, тому що перша сильно захворіла, а потім її й зовсім не стало.
З того моменту минуло багато часу, я давно ні з ким не спілкувалась з рідних, було соромно за свої вчинки та й відвикла від них всіх. А чоловіка мого не стало ще у молодому віці, сильно покалічився на роботі й за день його не стало.
Після цього я довго не могла прийти в себе, переїхала у якесь маленьке село і там якось виживала, і в один момент все всередині мене почало вити про бажання побачити сина. Я просто хотіла хоч одним оком на нього поглянути, дізнатися, чи нічого йому не потрібно, чи все у нього добре. І в один момент я таки наважилась, назбирала гроші та відправилась до рідних. Всі зраділи моєму приїзду, наскільки я зрозуміла, але про сина мовчали.
Згодом він сам прибіг, почав мене обіймати та так схожий на свого тата, що я не стримала сліз.
– Матусю! – кричав він, мов весь цей час я була поруч і нічого нас не розлучало. Наступну добу ми провели у двох, я у радісних сльозах, а він – у моїх обіймах.
Зараз мій син вже одружився та у мене з’явилась онука. Я довго у нього просила пробачення за те, що проміняла його на батька, але він цього не потребував, він мене пробачив ще тоді, коли я повернулась додому. Весь цей час він чекав на мене і вірив, що я от-от повернуся.
Зараз я живу для сина та онуки й невістку слухаюсь, вона у мене золота. За них я готова й у вогонь, і у воду…
Лише одне хочу сказати, мами, не повторюйте моїх помилок!
