ЖИТТЯ

Перед розлученням він поставив їй умову: “Ти заробляєш мені на квартиру, і тільки тоді я від тебе піду”. І вона погодилася!

Нещодавно зустріла свою давню знайому, ми колись товаришували в університеті, ще тоді вона відрізнялася своєю енергійністю та позитивним мисленням. Іванка була із тих, хто завершує почате до кінця, її ентузіазму міг би позаздрити кожен. Так от, зустрілися ми випадково  я саме приїхала до батьків у рідне місто, коли побачила знайоме обличчя на вокзалі. Дивлюся, стоїть гарно вбрана жінка та махає рукою, я спочатку подумала, що то не мені, але підійшовши ближче побачила усміхнену Іванку. Ми відразу з обіймами привітали одна одну та почали розмову. Знайома розповіла, що після університету вийшла заміж та народила двох діток, завдяки її родичам вони з чоловіком побудували свій великий дім з садом, де вона щодня вирощує нові види груш, яблук та інших фруктів.

“Знаєш, сказав би мені хтось в молоді роки не закохуватися і взагалі заміж не виходити, зараз би потиснула руку тій людині. Бо як виявилося, мій чоловік  справжнє ледащо, щоб з ліжка його підняти, то доводиться вмовляти по двадцять хвилин, а коли встане, то бурчить собі щось під ніс і завжди злий ходить”.
Такий початок розмови мене заінтригував, і я мовчки слухала далі, а Іванка лише була рада виговоритися. Вона розповіла, що перші три роки шлюбу були наче казка  чоловік її ледь не на руках носив, постійно робив компліменти, вони часто їздили відпочивати та зустрічалися з друзями. Але після народження другої дитини Іван повністю змінився  він втратив інтерес до своєї дружини та взагалі до всього, що відбувалося навколо.

“Мій колись стрункий чоловік за декілька місяців набрав двадцять кілограмів, добре хоч роботу не покинув, але у вільний час лежав тільки на дивані, перестав доглядати за дітьми”.
З маленькою дитиною на руках Іванка не відразу звернула увагу на такі зміни чоловіка, бо їй було не до нього, але коли час йшов, діти росли, а нічого не змінювалося, то його поведінка вивела її із себе.

Реклама

Жити в постійних сварках вона не хотіла, бо шкодувала дітей і свою нервову систему, тому запропонувала розлучитися, але він відмовився! Іван, хоч і став лінивим, але хитрість не втратив. Він поставив умови: “Розлучимося лише тоді, коли мені буде куди переїхати, зарплата у мене невелика, ти заробляєш більше, й ти наполягаєш на розлученні, тому для початку відклади мені на квартиру, а тоді я піду без проблем”.
На цьому я перебила її:
“Тобто на квартиру йому відкласти? То він хотів, щоб жінка з дітьми на руках купила йому дах над головою?”.
“Ще б пак! Я тобі більше скажу  я з радістю погодилася, бо знаю, що інакше його не позбутися”.

Я не знала, як мені реагувати на таку відповідь, але продовжила слухати далі.
Іванка пояснила, що свого житла в Івана немає, він виріс без батьків  сирота, важко працювати не звик, а від держави у такому віці вже квартири не дочекаєшся.
Наскільки мені стало зрозуміло, зараз моя знайома влаштувалася на додаткову роботу, щоб швидше спекатися свого сусіда (так вона чоловіка називає) з дому. Окрім власного саду, тепер допомагає батькам з розвитком їхнього бізнесу  працює на фірмі маркетологом. Каже, що обидві роботи їй приносять задоволення, а про долю чоловіка вона не переживає  знає, що збирати йому на квартиру грошей залишилось недовго, ще декілька місяців і вона вільна.

Реклама

Також цiкаво:

Close