Перестала готувати для чоловіка, прати йому й прибирати! Я нікому нічого не винна! Свекруха ж говорить, що час мені нагадати, де моє місце!

Багато жінок роблять мою помилку, виходячи заміж за чоловіка, зовсім не пізнавши його в побуті. Засліплені коханням дівчата навіть не знають, на що погоджуються. Вони працюють, а, приходячи додому, починають обслуговувати чоловіка. Жінки запам’ятайте: ви – не слуги. І не повторюйте моїх помилок.

Усі ми колись закохуємося вперше по-справжньому. Зі мною це сталося на останньому курсі університету. Іван був струнким, високим, гарним, з просто бездонними блакитними очима. Саме ці очі мене й полонили, здавалося, я втонула в них навіки. Я навіть заговорити не могла в присутності Вані, тож коли він мене запросив на побачення, я була на сьомому небі від щастя.

Ми почали зустрічатися, потім одружилися. Спочатку винаймали квартиру, а потім батьки зробили мені величезний подарунок – купили квартиру, оформили її на мене, та Івана прописувати не стали. Я спочатку не звернула на це увагу, а потім якось і забулося.

Через декілька років я завагітніла. Для нас стало справжнім сюрпризом народження двох немовлят. Так я отримала двох чудових дітей – Олесю та Артемчика. Діти підростали, і я почала почувати себе не у своїй тарілці, усе через образи від чоловіка: він говорив, що я нічого не роблю, тільки сиджу дома цілими днями, що він втомився один забезпечувати цілу родину. Коли дітям було по 2 роки, вони пішли до садочка, а я вийшла на роботу. Попри це, докори не припинялися, чоловікові все було не так.

Я ж зрозуміла, що з однієї роботи приходжу на другу. Адже й по дорозі треба продукти купити, дітей із садочка забрати. Прийти їсти приготувати, посуд помити, поприбирати. Декілька разів на тиждень випрати всім речі, влаштувати генеральне прибирання. Чоловік, звичайно, мені ні в чому не допомагав. Його роль полягала лише в тому, щоб прийти додому, влягтися на диван та грати в комп’ютерні ігри. Іноді до гри він брав ще декілька пляшок пива.

При цьому заробляє він не дуже й багато. Ледве вистачає, щоб покрити витрати на нас. Усе, що стосується дітей, я оплачую сама. Звичайно, якщо я хочу манікюр, полірування волосся чи інші косметичні процедури або новий одяг частіше, ніж раз на півроку, то також оплачую все це собі сама.

Коли чоловік черговий раз докорив мені, що він вже дві години чекає вечерю, я зрозуміла, що більше не хочу терпіти таке ставлення до себе. Я працюю навіть більше, ніж він, то чому я повинна ще й вдома гарувати, а він відпочивати. Я відкинула всі стереотипи й припинила обслуговувати чоловіка.

Спочатку я перестала годувати на нього, лише для себе та дітей, а потім і прати його речі перестала й прибирати за ним – не немiчний, сам може. Та виявилося, що без сторонньої допомоги Іван навіть пельмені з пакету приготувати не може. За кожним разом він телефонує мамі. І я зрозуміла, що мій чоловік – побутовий iнвaлід, і, мабуть, завжди таким був, адже переді мною його обслуговувала моя свекруха.

Спочатку чоловік дивувався: «Як це так! Перестала готувати для чоловіка, прати йому й прибирати!». А я кажу: «Я нікому нічого не винна!». Я стала йому дружиною, а не обслуговуючим персоналом, тому дівчата забувайте про формули: «Жінка повинна готувати», «Жінка повинна прати», «Жінка повинна прибирати й мити посуд», «Жінка повинна виховувати дітей». У наш час всі жінки працюють, то ж все інше діліть порівну.

Після чергової суперечки чоловік вирішив залучити «важку артилерію» – викликав свою маму, щоб вона поговорила зі мною. Вона спочатку почала вихваляти свого синочка, говорити, як мені пощастило, а потім змінила тактику. Свекруха ж тепер говорить, що час мені нагадати, де моє місце! Що так Іван мене покине, а я потім благатиму його повернутися.

Та я тільки розсміялася на всі твердження моєї свекрухи. Подаю на розлучення. Як добре, що квартиру батьки оформили на мене так, щоб йому нічого не дісталося, ще й настояли, щоб я його не прописувала. Тепер хоч житло точно нам з дітьми дістанеться. Ще й на аліменти подам, подивимося, що на це скаже мій поки що чоловік.