ЖИТТЯ

Мій батько відмовився оплачувати мені навчання, а причина полягає у тому, що мама народила від іншого чоловіка!

Мене звати Борис, мені 18 років, і я вперше наважився написати у соціальну мережу про свої проблеми, адже ніколи раніше у такій ситуації не опинявся і надіюсь серед вас знайдуться люди, які допоможуть мені порадою!

Недавно я випадково дізнався те, що мій батько насправді ним не є. Моя мама зрадила татові та у висновку народився я. Все своє дитинство я був переконаний, що мої старші брат та сестра мені рідні, що у мене є тато, а потім дізнався цю гірку правду.

Мій старший брат уже працює, сестра закінчує університет, навчалась на платному. Я теж особливими розумовими здібностями не відрізняюсь, тому й надіявся лише на платну форму.

Реклама

Я мріяв стати юристом, державних місць там мало, тому було радісно вступити навіть на платне. Батьки знали про мою мрію і підтримували мене. Проте, коли діло дійшло до оплати навчання, батько покликав мене на серйозну розмову і розповів, що мама йому зрадила, і я зовсім не його син, тому і навчання оплачувати він мені не збирається.

– Синку, тобі ще раніше повинна була розповісти про це мама, і взагалі вона могла б відкласти на це гроші, тому не звинувачуй мене! – сказав він наостанок.

Тоді й відкрилась правда, що всі вже давно знали, що я «нагуляний», лише від мене це приховували. Після цієї розмови з батьком мама довго у мене просила пробачення, але я на неї не тримав образи, я її дуже люблю, але ось такий довгий обман від всієї родини мене дуже злив.

Особливо мене розчарував мій тато, адже батьком мав вважатися той, хто виховав. Раніше він мене любив, ми постійно грали разом в спортивні ігри, проводили багато часу разом, а зараз він почав ставитися до мене як до чужої людини.

Перший семестр навчання я оплатив з власних збережень, але на другий у мене нічого немає. Зараз я все частіше думаю про те, щоб покинути університет та шукати роботу, а там зможу піти й з батьківського дому, де я нікому не потрібний.

Тато мене постійно уникає, навіть коли ми всі сидимо за столом, то мені не дається слова. Мама намагається мене підбадьорювати, але я все більше відчуваю себе зайвим у цій родині, і як бути далі, не знаю. Я спочатку був переконаний, що мені потрібно вибачитися перед батьком, але за що? Я не був ні у чому винний, як і він.

Та й взагалі я не розумію, як можна 18 років вдавати з себе чудового батька, а потім за один день викреслити мене зі свого життя? Він же завжди знав, що я не його син, тоді що змінилось саме зараз?

Реклама

Також цiкаво:

Close