Цій історії про мого тата уже кілька років, але я ніколи не втомлюсь її розповідати знову. Сталось це у передноворічний ранок. Мама з самого ранку була на кухні й трудилась, то над нарізанням салатів, то над обробкою м’яса. Кухня вся просякла запахом новорічного столу, тоді мама попросила тата заправити салати…
Здавалося б, нічого не передувало біді, але відкрита банка від майонезу раптово лопнула й маленький шматочок скла впав просто у соус, й тато був змушений відправитися у магазин по нову заправку.
Загалом, побіг тато у магазин й не повертався звідти кілька годин. Мама ж була переконана, що причина крилась у тому, що має приїхати її рідня, що не любить пити, і її чоловік щиро не хотів святкувати у такій компанії, але знав, що дружина не зможе відмовитися, тому знайшов свій вихід.
– Не хвилюйтесь, діти, ваш батько знову з друзями тими у гаражі випиває! Не вперше вже він так Новий рік святкує! – заспокоювала нас мама.
Але коли тато так і не з’явився, до обіду наступного ранку було видно, що мама почала хвилюватися й відмахування про історію з гаражем уже на неї саму не діють.
Коли тата не було третій день, то мама і бабуся вирішили, що прийшов час діяти, то почали розпитувати у всіх знайомих, друзів та сусідів, чи вони його не бачили й чи не знають, що з ним сталось. Наступні кілька днів були справжнім кошмаром для всієї родини, бо всі тільки й займалися, що обдзвонювали всі лікарні, морги та поліцейські відділення. Мама постійно ходила заплакана й вся трусилась від одного нагадування про тата, а ми з молодшим братом не могли второпати, що діється.
Минуло два місяці й мама вітала мене з Міжнародним жіночим днем новою розмальовкою. Я щиро їй раділа й сміялась з братом, граючи в ігри, хоча останнім часом у домі тільки ми й з братом посміхалися, а мама та бабусі з дідусями були завжди засмученими, або й заплаканими.
Ми з братом гралися на підлозі, а мама, закутавшись у ковдру, читала книжку, як у хату увійшов тато.
Ми з братом відразу полетіли обіймати його, а мама лише опустила погляд й суворо промовила: «Унікальний же майонез ти купував, що два місяці його шукав!».
Батьки не перемовилися жодним словом наступні кілька днів. Схоже, згодом мамина злість почала пропадати й вони знову були колишніми мамою з татом. Ми у них не запитували, що сталось, хоча й дуже хотілось, але мені та таємниця відкрилась аж через дев’ять років.
Я тоді вступила у міський коледж й сіла за парту з ледь знайомим милим хлопчиком.
– Зачекай-но, ти Іванова? А батько у тебе раптом не Валентин?
– Так, ти його знаєш?
– Не так, щоб добре, але, коли мені було шість, то він зі мною та мамою Новий рік зустрічав, пожив якийсь час, а потім знову до вас повернувся.
Я розповіла це татові й він мені пояснив, що у магазині зустрівся зі своїм колишнім коханням. Слово за слово й вони вирішили відсвяткувати Новий рік разом, а там вже напилися, він «наробив справ» й не хотів повертатися до мами, бо відчував перед нею величезну провину та сором.
Згодом з тією жінкою посварився й нічого не залишалось, як набратися сміливості та повернутися додому.
Як вам така історія?