Після 10 років щасливого шлюбу чоловік повідомив, що йде до іншої! Я не хотіла розлучення, тому запропонувала чоловікові пожити з новою пaciєю в нашому домі, а сама поїхала до мами

Понад 13 років тому я закохалася в гарного та перспективного чоловіка. Ми почали зустрічатися, він виявився саме таким, як я думала. Толя приділяв мені багато уваги, дарував подарунки, запрошував у кафе та кіно, загалом, період зустрічання в нас був просто ідеальним, а далі він зробив мені пропозицію…

З майбутнім чоловіком ми познайомилися завдяки спільним друзям. Просто опинилися в спільній компанії. Я відразу звернула увагу на Толю, адже він був високим, статним та дуже гарним. Подруга розповіла, що він на декілька років за нас старший (ми тільки закінчили університет), до того ж дуже перспективний – працює у великій фірмі на гарній посаді та ще й з перспективою кар’єрного зросту. Кому б не сподобався такий чоловік?

Я відразу ж взяла ініціативу у свої руки. Я сама підійшла познайомитися, запросила зустрітися за кавою через декілька днів. Та ми почали спілкуватися, далі вже Толя сам почав мене запрошувати на побачення та запропонував зустрічатися.

Через три роки ми одружилися. Згодом у нас з’явився син, а потім донька. Та я довго не сиділа в декреті, вийшла працювати. Я завжди слідкувала за собою, тому навіть після других пологів швидко прийшла у форму, я принаймні двічі на місяць відвідувала салон краси, два рази на тиждень займалася в спортзалі. Я зробила кар’єру, стала начальником відділу та організувала роботу так, щоб приїжджати до офісу всього два-три рази на тиждень.

Удома я також завжди намагалася бути ідеальною господинею. Ми з чоловіком заробляємо досить добре, тому в мене купа помічників-девайсів. Я встигала робити всі хатні справи, приділяти увагу дітям та чоловікові. Тобто, я завжди й у всьому намагалася бути ідеальною, намагалася бути у формі, гарно виглядати та бути самореалізованою, і завжди зберігати цей баланс.

Десять років у шлюбі пройшли як один день. Ми були дуже щасливі. Мені завжди здавалося, що в нас просто ідеальні стосунки. Це, звичайно, не означає, що ми ніколи не сварилися, проте серйозних незлагод у нас ніколи не було.

Та не так давно я помітила, що чоловік став менше часу проводити зі мною та нашими дітьми. Потім він став частіше затримуватися на переговорах. Згодом я дізналася, що в Толі є коханка. Та я вирішила дочекатися, поки він сам мені про це скаже.

Я дуже кохаю чоловіка, тому не хотіла розлучення. Зрозумійте мене правильно, ми будували ці стосунки понад 13 років, і в нас є двоє дітей, тому я вирішила не відмовлятися від чоловіка, а поборотися за нього. Я дізналася, що коханка чоловіка набагато молодша за мене та вирішила, що вона просто не зможе «потягнути» всі хатні справи на собі, приділяти увагу чоловікові та дітям й бути при цьому у формі, доглянутою, розвиватися…

Після 10 років щасливого шлюбу чоловік повідомив, що йде до іншої! Я не хотіла розлучення, тому запропонувала чоловікові пожити з новою пaciєю в нашому домі, а сама поїхала до мами.

Звичайно, молода дівчина не хотіла вставати зранку та готувати чоловікові сніданок, також вона не розуміла, навіщо взагалі вдома щось робити, якщо є можливість їсти в ресторанах, запрошувати прибиральницю та й взагалі найняти людину, яка б виконували всі хатні справи. Звичайно, піклуватися про дітей чоловіка вона теж не хотіла, просто запропонувала Толі «відправити» його дітей до «їхньої мами».

Також молода пасія не хотіла вивчати звички мого чоловіка. Тобто, вона хотіла, щоб у їхніх стосунках нічого не змінювалася, а щоб тільки вона стала законною дружиною і могла розпоряджатися грошима та часом мого чоловіка на власний розсуд. Дівчина прагнула лише ходити по салонах, відпочивати та подорожувати.

Мій же Толя звик, що поруч самореалізована жінка, яка сама може оплатити всі свої забаганки, до того ж знає його звички та встигає ще й усе робити по дому й приділяє час йому та дітям. Він просто не усвідомлював, наскільки це мені важко дається, і як я все встигаю.

Тому вже через декілька місяців такого життя з новою пасією, чоловік повернувся до мене, став благати, щоб я його пробачила. Звичайно, я так і зробила. Тепер наші стосунки стали ще кращими. Чоловік приділяє мені ще більше уваги, турбується про мене та дітей, допомагає з усім! І я не шкодую про те, що вчинила саме так!

А як би ви вчинили в подібній ситуації?