ЖИТТЯ

Як то кажуть у народі: «Haxaбство друге щастя»

Нещодавно разом з чоловіком ми купили квартиру в багатоповерховому будинку. Кілька років відмовляли собі в усьому, щоб зібрати на перший внесок. Разом з нами на одному поверсі живе жінка. Зараз в неї вже шестеро дітей, і вона ходить вагітна сьомою дитиною. Познайомилися, коли вона прийшла до нас попросити трошки хліба та щось поїсти. Звісно ж, ми не відмовили. А потім я помітила, що вона спеціально підстерігає мене, коли я буду виходити або іти додому. Вона завжди щось просить. Їй все одно що, аби тільки отримати.

Звісно ж, ми з чоловіком розуміємо, що стільки дітей виховувати важко та ще й самій. Але мене постійно турбує питання, навіщо було стільки народжувати, якщо не можеш дати їм ради та прогодувати. Мені шкода було їх родину, а точніше шкода дітей. Тож час від часу я купувала їм то хліба, то якусь пачку пельменів, то ще якихось напівфабрикатів. Коли випікала пиріжки, то обов’язково пригощала малечу.

Однак, як потім я дізналася, що не одна я була такою благодійницею. Інші сусіди також допомагали. Останній раз, коли я принесла їй заморожені вареники, жінка мені заявила:

Реклама

– Знаєш, може краще не купуй нам нічого, а допомагай грошима, я ж все-таки краще знаю, що купити своїм дітям.

Мене наче хто обухом по голові вдарив.

– Знаєш, мені здається що це вже наглість з твого боку! Інша на твоєму місці сказала дякую та промовчала. А ти ще хочеш, щоб тобі давали гроші.

Анітрохи не соромлячись вона мені відповіла:

– Зрозуміла річ. Яке діло багатим до бідних. Твої діти що хочуть їдять, ходять одягнені наче з голочки. А мої не знають, що будуть завтра їсти.

З того моменту я просто припинили їй допомагати. А потім якось зустріла сусідку з іншої квартири на нашому поверсі, та й ми щось розговорилися.

– Я її пам’ятаю, ще коли вона була маленькою. Щойно стала підлітком, так й почала народжувати дітей одного за одним. Мій дід навіть раз сказав, що вона мама-інтернаціонал: кожна дитина від іншого чоловіка та іншої національності. Але я хочу сказати, що вона отримує доволі непогані гроші від держави. Якби мені стільки грошей дали, то я, напевно, прогодувала не сімох, а десяток. Це вже в неї ввійшло у звичку просити в кожного щось дати. Це не від бідності, це такий спосіб життя. Навіть не розумію, як вона знайомитися з чоловіками, адже в неї постійно хтось з’являється. Та й не просто з’являється, а починає витрачати свої гроші на неї та її дітей. І чого вона тільки навчить їх.

Я не знала, що відповісти. З багатодітною сусідкою не так і не помирилися. Через кілька місяців вона разом з усім своїм сімейством переїхала. Від літньої сусідки я дізналася, що вона знайшла нового чоловіка, який забрав її та дітей до свого заміського будинку. Я уявляю, як зрадіють її нові сусіди.

Реклама

Також цiкаво:

Close