Я не можу сказати, що моя свекруха погана людина, чи я погано до неї ставлюся, бо це буде щирою неправдою. Я вдячна, що вона змогла виховати такого доброго й вихованого сина, що став моїм чоловіком і на знак вдячності я завжди рада вітати її у гостях у своєму домі.
Вчора я не була попереджена про її приїзд, тому мені просто пощастило, що зранку у мене було багато натхнення і я приготувала борщ, сирну запіканку й печену картоплю. Доки свекруха гралась з дітьми я ще й встигла приготувати салат та послати старшого сина за печивом й цукерками у магазин, тому до обіду з такою шанованою гостею ми були готові наперед.
Загалом, свекруха почала нахвалювати мої страви й наголошувала, що на кожне свято завжди хоче саме до нас, бо я найсмачніше готую, навіть у її доньки так смачно не виходить.
Я лише скромно подякувала й додала, що й у неї та її доньки точно є також кухарський талант, бо й у них завжди смачно та ситно, але тоді я ще не підозрювала до чого веде моя свекруха…
Тоді моя свекруха почала говорити про те, як шкодує, що минулого року ми майже всі свята відзначали окремо, я лише ніяково відповіла, що у нас не було вибору, адже пандемія й таке святкування небезпечне.
– Можливо, десь ти й права, але ось на Великдень нам вже час точно зібратися й ближче до свята вирішити, де саме святкуватимемо, й хто зможе долучитися.
Після сказаного свекруха довго на мене дивилась своїм пронизливим поглядом, мов натякала, а я все зрозуміла й без слів, але вирішила промовчати й зробити доки чаю.
Через кілька годин свекруха знову завела про це розмову, але я знову промовчала, тому вона повідомила, що вимушена їхати додому, й побачимось ми уже ближче до свят.
Це уже не перший раз, коли родичі хочуть гуляти велике свято нашим коштом й нашими зусиллями, зрозуміли ми це для себе тільки минулого року, коли у маленькій сім’ї накрити стіл обійшлось нам у рази дешевшим, й ми не були втомленими та вимотаними.