Після р0злучення я ніяк не можу влаштувати особисте життя — всі чоловіки ніби лякaються мого сина, а їхні мами взагалі вважають мене зл0ю р0злучницею!

Моєму синочкові вже чотири рочки, я виховую його сама з того моменту, коли мій колишній чоловік пішов з сім’ї, точніше я сама його вигнала. Андрій був непоганим, але любив випити, його найбільшою розвагою була горілка та друзі. Постійні застілля у нашому домі набридли мені, я навіть не могла спокійно прийняти душ, бо не було на кого залишити сина, адже його батько був зайнятий випивкою. Коли Андрій був тверезим, то ставав зовсім іншою людиною, він не влаштовував скандалів, самовіддано працював та приносив гроші в дім, але на довго його не ставало, максимум на місяць, і він зривався.

Так тривати далі не могло, я просто не витримувала і не хотіла, щоб син ріс в постійних криках та скандалах, бачив, як його тато перетворюється на алкоголіка. Саме тому я подала на розлучення, Андрій переїхав до своєї матері в інше місто, а ми з синочком залишилися жити у квартирі.

Спочатку було важко, приходилося працювати за двох, поки син був у садочку, але я справлялася, і вже через рік мене підвищили на роботі. Після цього мені стало легше, появився час не тільки для сина, але й для зустрічі з друзями та, навіть, для побачень.

Чоловіки звертали на мене увагу, часто робили компліменти, але після декількох побачень, коли дізнавалися про моє розлучення та маленького сина, просто зникали! Деякі казали прямо, що не хочуть виховувати чужу дитину, а інші просто більше не телефонували, мені було боляче, адже я жінка і хотіла банального щастя, щоб мене любили.

Так, нещодавно я зустріла чоловіка, який був не проти мого сина, він познайомився з ним і знайшов спільну мову. Я бачила по очах Вадима, що він мене справді любить і готовий прийняти з дитиною. Йому було 32 роки, він раніше не був одруженим, жив досі з мамою та працював на гарній посаді. Словом, все його влаштовувало в житті, окрім одного — відсутність коханої жінки поруч. Вадим мені також сподобався, було щось у ньому таке незвичне, добре.

Ми вже пів року, як зустрічалися, він часто залишався ночувати у мене, але з його мамою я досі не була знайома. Для мене це не було таким важливим, адже ми дорослі люди й в праці самі вирішувати, з ким і де нам жити. Однак Вадим так не думав, він дуже залежав від думки своєї мами й домовився з нею про зустріч, щоб познайомити зі мною.

Того вечора було тепло, я одягнула свою найкращу сукню, сина залишила з нянькою, а сама поїхала до дому матері Вадима. Спочатку все було добре, Олена Василівна здалася мені дружелюбною та веселою жінкою, доки я не сказала, що у мене є дитина... Після цього жінка змінилася в обличчі, стала злою, почала казати, що хоче відпочити, тому мені пора йти.

Я відразу зрозуміла, що ця жінка нам з Вадимом життя не дасть, вона категорично проти, щоб її син брав за дружину жінку, в якої вже є дитина. Наступного дня ми з Вадимом зустрілися, він виглядав сумним, і йому було соромно за свою маму. Я сказала, що все розумію і не буду тримати на нього зла, якщо ми розстанемося.

Пройшов місяць після того, тепер я вже відчуваю, що втрачаю надію на просте жіноче щастя, не розумію чому всі так проти жінок з дітьми, адже вони також заслуговують на любов та піклування!