Я вийшла заміж у 20 років. У 23 народила старшу донечку, у 25 – ще одну. Коли доньки підросли, і молодша пішла навчатися, чоловік зізнався, що давно не кохає мене та має іншу, жив зі мною заради дітей, а тепер нарешті може піти. Так я розлучилася. Квартира в місті була чоловікова, тож я змушена була повернутися до мами в село.
У 42 роки я залишилася без житла, роботи та чоловіка та жила з мамою і сестрою. Моя молодша сестра ще не вийшла заміж, хоч їй було вже за 30, вона також жила з мамою. Так ми почали жити втрьох. Я спочатку довго не могла знайти роботу, а потім влаштувалася секретарем у місцеву школу. Я заробляла копійки, тому вирішила, що час їхати на заробітки.
Я обрала Польщу, там багато наших жінок працює, та й знайома якраз приїхала звідти та запропонувала їхати з нею. Було вакантне місце догляду за бабусею, і я погодилася. Спочатку не думала залишатися там надовго, а потім «затягнуло».
Я пробула на заробітках цілих 15 років. За цей час всього декілька разів поверталася додому. Спочатку на весілля старшої доньки, потім молодшої, а тоді, як народилися онуки. За 15 років я заробила багато грошей. Я купила квартиру спочатку старшій доньці, потім молодшій. Далі вирішила зробити ремонт у маминому будинку, я думала, що буду там жити з мамою і сестрою, а якщо щось і станеться, то половина будинку все одно – моя.
15 років пройшли швидко. Я встигла завести собі багато друзів, та, в основному, це були українські жінки, які так само, як і я приїхали на заробітки. У нас тут був цілий «клуб»: ми збиралися час від часу, коли могли знайти вихідний «спільний» для всіх, ходили в кіно, боулінг чи більярд, іноді просто їли піцу та просто розмовляли.
Згодом я стала помічати, що все частіше втомлююся, у мене з’явилася задишка, почало боліти серце. Я вирішила, що час повертатися додому. Тим паче, що дітей я житлом забезпечила, ремонт у мами зробила – тепер це був будинок з усіма зручностями та новою технікою, а що ще треба?
Мама та сестра підтримали мене, сказали, що досить підривати своє здоров’я, тим паче, що я вже не була така молода, та й мама потребувала догляду, а сестра не завжди справлялася…
Після повернення додому я знайшла роботу. Пішла працювати в місцевий садочок, також секретарем. Знову ж таки зарплата залишала бажати кращого, але мені вистачало, а про всяк випадок у мене були ще деякі накопичення.
Одного разу, коли сестра була на роботі, а мама пішла в гості до куми, я прибирала в будинку, і в маминій кімнаті знайшла папери. Це були документи на будинок, і там було написано, що він належить моїй сестрі!
Виявилося, що мама вже давно переоформила будинок на сестру. Вона почала говорити, що сподівалася, що я на заробітках і чоловіка собі знайду – багатого, та й там залишуся. А сестра моя незаміжня й досі, їй потрібне житло…
Я тепер не знаю, що й робити. Залишатися в мами більше не хочу, занадто велика образа – вони мене просто використали, а напрошуватися до дітей також не варіант. Може, варто повернутися та заробити й собі на квартиру?
