Після такого дня народження потрібно ще їсти готувати!

Я маю друзів, які звикли завжди й на всьому економити. І річ не в зарплаті, у них хороший достаток та заробітна плата. Тобто, у них є завжди гроші. Тому, якщо захочуть, можуть собі багато чого дозволити.

У нас так склалося, що зазвичай ми спілкуємося в соціальних мережах, а ходимо один до одного в гості, якщо є якийсь привід. От буквально три тижні тому мене покликали на день народження. Повернувшись додому, я відразу пішла на кухню, щоб поїсти. Бо була дуже голодна.

Мене на день народження покликали дуже раптово, це не входило в мої плани. Ще й до того вони живуть далеко від мене, півтори години їзди на громадському транспорті. Святкування припадало на вівторок, тобто наступний день середа, відповідно робочий день. Проте в останній момент я подумала та вирішила все-таки поїхати. Ще й так склалося, що з роботи звільнилася раніше. То чому ні?

Купила швидко подарунок, упакувала його і побігла працювати. На день народження запросили на п’яту годину ввечері, тому я тільки пообідала, з’їла круасан та випила кави. Я так подумала, все одно іду на день народження, там і наїмся.

Близько п’ятої я вже була на місці. Віддала подарунок, привітала іменинника. Потім я пожартувала з подругою, мовляв, цілий день не їла, аби прийти до вас та спробувати всі страви. Вона сприйняла це не як жарт і запросила за стіл, пообіцяла, що нагодують, зі столу не встану.

Гостей на день народженні було небагато. Якщо разом із господарями будинку, то нас було семеро. Зайшовши до кімнати, я побачила, що стола нема, а вони вирішили зробити щось подібне до шведського столу. Ми всі мали розміститися на дивані, бо стільчиків, табуретів там не було. Хоча мені було байдуже, бо я так втомилася, хотіла хоч десь присісти та відпочити. Але чесно, коли всі сіли на той диван, місця ледь вистачило, і я зрозуміла, що сісти зручно не вийде. Я вже чекала на їжу, бо дуже зголодніла, тут господарі будинку заносять невеличкий стіл із їжею. Побачивши його, зрозуміла, що треба було нормально поснідати, бо тут я точно не наїмся.

На столі лежало декілька тарілок, сирна нарізка та м’ясна, овочі та фрукти. Було навіть не складно вирахувати скільки шматків лежало на кожні тарілочці, і я це зробила. Ні, мені взагалі не соромно. Десять шматочків на кожні тарілочці, десять шматочків сиру голландського, салямі, балик, банана, яблука, помідори, огірок. Це звісно мало гарний вигляд, але наїстися ним ніяк не можливо. Тим паче все було нарізно так тонко, що аж просвітлювалося. Усього було по десять шматків. І до цих «величезних» страв була подана одна пляшка вина. Нагадую, що це все було розраховано на семеро людей. Цікаво, що вони собі думали, коли це готували.

От так я сиділа на краєчку дивана, прожовувала шматок огірка з ковбаскою, а в самої живіт бурчав на всю гучність. Я навіть відмовилася випити вина, бо подумала, що голодна і швидко сп’янію. Через деякий час знайома говорить, що зараз подасть гарячу страву. Ця фраза поселила мені надію, що зараз я наїмся, нарешті. Але сталось не так, як гадалось. Тут господиня заносить тарілку, на якій акуратно викладені обжарені курячі крильця та картопля. Рахувати та не було сенсу, кожному по одному крильцю. Чесно, це і смішно, і гірко. На кінець вечора принесли торт, хоч він був нормальний за розміром, і не потрібно було вираховувати шматки. Як ви зрозуміли, на дні народженні наїлася я «досхочу». Додому я бігла, була настільки голодна. Дорогою додому забігла швидко в магазин, купила чим більше, щоб наїстися. Ось так мої знайомі захотіли відсвяткувати день народження, але при цьому зекономити. То для чого його взагалі святкувати й запрошувати людей?