Повернення Павла додому було дуже радісним. Він очікував на щасливі вихідні поруч з дітьми та дружиною, які ніхто та ніщо не зможе зіпсувати, навіть походи по магазинах, бо тільки вчора він закупився на тиждень вперед. У квартирі було тихо, тому чоловік перш за все відправився на кухню, його живіт бурчав уже не першу годину, але там його чекала порожнеча.
Він спочатку подумав, що щось не так і почав оглядати кожну поличку холодильника, відкривав морозильник, шафки, але всюди його очікувала одна й та сама картина — порожнеча. Все, що він купив, зникло, мов цього і не було. Надіючись, що це дурний жарт дружини, він відправився на її пошуки у спальню.
⁃ Люба, я ж вчора купляв продукти, де все ділось? Чому наш холодильник порожній? Ви з дітьми не могли з‘їсти все за один день. Це жарт?
⁃ Ну, який жарт? Звісно, ні. Я дітям сьогодні готувала сніданок, обід та вечерю.
⁃ Там продуктів мінімум на тиждень було.
⁃ Ну, так, але потім прийшли мої батьки, і я їм трохи дала, бо у них нічого немає. Не виставляти ж їх за двері, коли вони голодні!
⁃ Тобто, ти віддала продукти, куплені мною на тиждень нашого харчування для своїх батьків? – запитав якомога спокійніше він, а коли вона кивнула, продовжив: — Тобто ти віддала продукти, куплені виключно на мої гроші, своїм батькам? Тобто я, повернувшись додому, повинен голодувати, бо ти віддала все своєму батькові, який не працює?
⁃ Та чого ти дратуєшся? Там ще залишилась вечеря для тебе. Ніхто не хотів, щоб ти голодував. А моєму татові лише кілька місяців до пенсії, на роботу його ніхто не візьме, а мама отримує копійки. Ти ж все це знаєш.
⁃ Ой, ні, коли ми одружувалися, то я погоджувався бути у горі та бідності лише з тобою, а не й з твоїми батьками, які цілком працездатні та дорослі люди! Дай мені сьогоднішню газету!
⁃ Тримай, — простягнула дружина йому з поливки газету.
У наступну мить чоловік уже стояв біля дверей своєї тещі й голосно у них стукав, вони жили лише на поверх нижче за сімейну пару.
⁃ Доброго дня, Оксана Петрівна, я тут вам приніс газету з вакансіями для роботи, бо ви ж собі її дозволити не можете! На майбутнє, не смійте об‘їдати мене та моїх дітей! – крикнув Павло.
Побачивши банани, які він вчора купував, неподалік, він швиденько прихопив їх і, не дочекавшись відповіді, пішов геть.
На вашу думку, чи правильно чоловік вчинив з двома пенсіонерами?
