Кажуть, що добре виховати дітей можна лише тоді, коли будеш увесь до них суворим. Але існують інші методи, і наш дідусь переконав нас у цьому. «Мотайте на вус» та виховуйте своїх малюків правильно.
Коли нам з сестрою було по 6 років, наша бабуся поїхала в місто у справах, а ми залишились з дідом. Жили в той час на дачі. Дідо поклав нас спати, а ми, як притаманно дітям, почали дуркувати, сміятись і голосно розмовляти.
Тоді дідо зайшов до нас у кімнату і сказав, що нам потрібно засинати, бо завтра він нас розбудить дуже рано.
Та це не спрацювало, і ми, незважаючи на «погрозу», продовжили бешкетувати.
Так ми заснули далеко за північ. А наступного дня дід, як і обіцяв, розбудив нас о восьмій ранку. Ми вдали, що прокинулись. Звичайно, ми дуже хотіли спати і так і не змогли встати за покликом діда. Вилізли з ліжок десь о дванадцятій.
Їсти нам, природно, уже дуже хотілося, ми пішли до сараю, в якому зберігалась їжа, а він зачинений. Ключ, як завжди, носив з собою дідо. Це було дивно, бо баба ніколи такого не робила і гріла сніданок багато разів, поки ми не сядемо їсти. Ми прийшли до діда і попросили його дати нам їсти, а він сухо відповів, що сніданок був о дев’ятій, він уже закінчився.
Не було варіантів, вирішили чекати обіду.
Оскільки було нудно, то ми вирішили сходити на озеро, запитали дозволу, отримали його, і дід нам відразу повідомив, о котрій годині будемо обідати.
Ми пішли і прийшли тільки о третій годині дня, а сарай знову замкнений.
Спитали, коли будемо їсти, і дізнались, що вечеряти будемо о сьомій.
Після озера вже дуже хотілося їсти, а ми ж навіть ще і не снідали. За сараєм стояв льох, який завжди був відкритий, а там стояла банка з вершковим маслом, так ми його пальцями з банки їли.
Рівно о сьомій ми вже сиділи за столом і чекали вечері. Дідусь насипав нам вівсяну кашу, я почав їсти, а моя сестра сказала, що вона таке їсти не буде. Бабуся в такому випадку швиденько смажила яйця або готувала грінки. Дідусь же без будь-яких суперечок забрав тарілку і сказав: “Снідати будемо о дев’ятій”. І тут сестра вихопила тарілку і прийнялася все наминати. З’їла все до останньої крихти.
Вранці наступного дня рівно о дев’ятій ми вже сиділи за столом.
Такий метод справді перевірений і добре розвиває дисципліну у дітей.
