ЖИТТЯ

Після того, як не стало мого нареченого, мама вигнала мене вагітну з дому, а свекруха прийняла як дочку

Я народилася та виросла в маленькому селі, єдина дочка у батьків, з дитинства знала, що таке важка праця, але не забувала й за навчання. Школу закінчила з відзнакою, завдяки чому вступила на факультет філології в обласному центрі. Моя мама завжди була строгою жінкою, виховувала мене за принципом “а що скажуть люди, поводься так, щоб за тебе не говорили погане”. Батько був трудоголіком, тому рідко коли з’являвся вдома.

В університеті я відчула, що таке свобода, незалежність від батьків, адже там мені не треба було вставати о шостій ранку та порати худобу. На другому курсі я зустріла Василя, він був на три роки старший за мене і працював на СТО. Цей хлопець ставився до мене, як ніхто раніше, він дарував мені квіти, ми часто ходили на прогулянку, а потім зрозуміли, що не можемо жити один без одного, тому стали жити разом.

Ми знімали кімнату в гуртожитку та готувалися до весілля, точніше хотіли просто розписатися, бо зайвих грошей не було. Мої батьки не знали, що я живу з хлопцем, я вирішила наразі не казати, бо знала, як мама відреагує.

Реклама

Того дня ми з Василем мали подати заяву до РАЦСу, але сталася трагедія, яка розділила моє життя на “до” і “після”… В обід мені зателефонували з поліції та повідомили, що мій наречений розбився на мотоциклі! Земля під ногами захиталася, я не знала, що мені робити й куди йти. З мамою коханого я знайома не була, хоч вона і знала про моє існування. Це була непоправна втрата, а тільки тиждень тому я дізналася, що вагітна, і Василь був на сьомому небі від щастя…

Після похорону я впала у депресію, не знала, що мені робити з дитиною, тому вирішила поїхати в село до батьків. Я думала, що мама зрозуміє та пожаліє мене, прийме вагітну. Скажу одне, після почутого моя мама так розсердилася, що почала проклинати мене та виганяти з дому. Вона навіть не співчувала моїй втраті, не подумала про свого внука, однак про “а що скажуть люди” вона подумала відразу!

З речами та сльозами на очах я пішла на зупинку, там мене зустріла давня подруга, якій я все розповіла. Вона почала плакати зі мною, а потім взяла під руку, і ми мовчки сіли в автобус. Перед тим вона розпитала мене, де живе мама покійного Василя, ми вийшли на потрібній зупинці. Після похорону пройшов тиждень, тому я вважала, що ця жінка вижене мене зі свого дому, але вона вислухала і повірила мені.

Мама коханого, яка так і не стала мені свекрухою, сказала:

“Ти принесла мені звістку, яка дасть мені сили жити. Будь ласка, залишайся зі мною, будемо виховувати твою дитину разом, це ж продовження мого синочка…”

Я погодилася і не пожаліла, бо ця жінка така ж прекрасна, як і її син.

Реклама

Також цiкаво:

Close