Ніколи не судіть людей, доки не знаєте, з чим вони зіткнулися та чому їх життя привело до такого становища. Все може бути набагато складніше, ніж вам здається, на перший погляд….
Одного разу підліток познайомився у переході з вуличним музикантом, якому було 24 роки й у якого не було житла. Ну, точніше було, але житлом це важко назвати, бо проживав хлопець у покинутому вагоні поїзда й затишком та інших комфортними умовами там не пахло.
Наталя, мама підлітка, попросила запросити його нового друга на вечерю. Дізнавшись про «такого» друга хлопця вирішила на вечерю навідатися й тітка хлопчика. Кейран, вуличний музикант, дуже соромився свого зовнішнього вигляду й того, що його пригощали різними смаколиками, адже він давно не вечеряв з кимось за столом.
Проте найбільше соромила хлопчика надмірна увага тітки, що намагалась зрозуміти, чи нічого він не вживає. У Наталі також були підозри, що хлопець живе не дуже «правильно», але вона намагалась їх приховати.
Згодом, Кейран сам розповів, що його мама поїхала на заробітки, коли він був ще підлітком. Всі його брати почали влаштовувати власне життя й згодом він опинився на вулиці. Тимчасові підробітки не давали йому змоги оплатити нормальне житло, тому й обрав такий варіант.
Наталя була вражена такою разючою та відвертою історією й у ту ж мить запропонувала музиканту жити з ними, а оплачувати «кімнату» він зможе, коли міцно стане на ноги, а доки житиме безплатно. Кейран довго не міг повірити, що у його житті випала така можливість й ледь не задушив в обіймах ту жінку.
Вперше за останні десять років хлопець зміг прийняти гарячий душ та заснути під теплою ковдрою з відчуттям, як у дома.
Як ви думаєте, чи кожна людина заслуговує на ще один шанс?
