З Ярославом ми жили гарно лише перший рік після одруження. А далі все просто рухнуло в один момент. Ми навіть не помітили коли це трапилося і чимось зарадити, щоб вберегти наші стосунки – було пізно.
Я думаю, що причиною стало і те, що мій чоловік залишився без роботи і якісь його страхи. Ярослав працював без підвищення заробітної плати три роки і наважився сам заговорити про те, що заслуговує на надбавку.
Кадровик з ним мило провела бесіду і пообіцяла донести це питання до керівництва. От тільки відповіді жодної не було. Чоловік нагадував кожного місяця і все ніяк. Та й працювати як керівник відділу, а отримувати зарплату, як стажист не добре і дуже било по його самолюбству і взагалі по його гідності.
Тому Ярослав якось їхав в ліфті з керівником компанії і прямо запитав:
– Чому моє питання щодо розміру зарплати і його підвищення розглядається вже півроку? Коли буде результат?
– Ми розглядаємо варіанти і до кінця тижня повідомимо. – Відповів керівник.
Справді, в кінці тижня Ярославу сказали, що готові підвищити йому оклад аж на шістсот гривень. Він не витримав такого приниження і звільнився. А наступних півроку сидів вдома і чекав що його кудись запросять на роботу. Розсилав резюме і не мав жодної співбесіди.
А далі вдарився в ігри і пиво. Я це терпіла довго, а потім не змогла і сказала, що він повинен обрати між іграми, пивом і нашим життям. Посварилися ми тоді жахливо. Чоловік мене звинуватив в тому, що я на роботі маю коханців, не люблю його і купу всього. Ще й на додачу пообзивав і підійняла руку на мене.
Я й прогнала його з своєї квартири. Хай котиться до батьків. Чого це я маю терпіти таке приниження. Теж мені персона.
Мій спокій був не довгим. Вже за два місяці батьки Ярослава почали до мене телефонувати і слізно просили помиритися з їхнім сином. До того ж помиритися я повинна йому запропонувати. І це після того всього лихого, що він мені сказав, та ще й отримала на горіхи від нього добряче.
Набрид батькам власний син, який цілими днями в ігри бавиться і пиво п’є. От тільки і мені такий ледащо ні до чого.
