Поштарка Оксана кожного дня розвозила пошту селом на велосипеді, не зважаючи на те, чи на вулиці дoщило, чи йшов сніг, чи насувалась справжня бypя.
От і того дня, коли дівчина пробила колесо, був дощ та вітряна погода.
⁃ Марійко, ти дома? Я тут своєму залізному коню ногу пробила, поможи мені, прошу, бо більше немає сил його за собою тягнути! – крикнула поштарка.
⁃ Ти чого у таку погоду їздиш? Вже вся мокра! Бігом у дім заскакуй! – крикнула до неї Марійка, яка ледь змусила себе вийти з дому у таку неприємну погоду, паралельно забираючи у неї велосипеда.
Під звуки дощу Марійка наливала подрузі чай, й вони про щось тихо розмовляли.
⁃ Марійко, тобі б сюди чоловіка хорошого, і будинок зажив би новими фарбами! А то ж розвалиться скоро…
⁃ Я б і сама не проти хорошого чоловіка, але ж кому я потрібна? Куди не глянь, то всі заморських красунь шукають!
⁃ А ти хоч спробуй, он волосся розпусти, губи підмалюй в тобі ціни не буде! Від хлопців відбою не буде! От побачиш!
Через пів годинки Оксана знову неслась селом з листами та газетами для односельців, а Марійка спокійно прибирала брудні горнята.
З того моменту минув тиждень, і знову Оксана неслась селом, але тепер у сонячну погоду й повідомляла всім радісну новину: «Уявіть собі, Марійка наша такий спадок отримала! Спадок! Всі їй заздрити будуть!»
Марійка ще задовго до приїзду самої Оксани чула своє ім‘я, яке та так голосно викрикувала подруга.
⁃ Ну що ти так сильно кричиш? Що там у тебе сталось?
⁃ Ти спадок отримала! Лист з міста прийшов! Нотаріусом затверджений!
⁃ Та який ще спадок? У мене мами давно не стало, а більше нікого і немає, ти ж сама це знаєш.
⁃ Так там пише, щоб ти приїхала завтра у місто, вони там тобі все і пояснять. Бабки у селі говорять, що то твоя бабуся, яку ще у молоді роки до Німеччини забрали. Всі поговорювали, що вона вижила, але ж не поверталась, тому й точно ніхто не знав. Може від неї спадок, а може й ще від когось, що нам тут думати й гадати. Завтра приїдеш і скажуть тобі, від кого ти отримала такий подарунок.
Поїхавши у місто, дівчина виявила, що її подруга говорила правду. Бабуся її й дійсно вижила у Німеччині й навіть залишила їй лист, у якому розповіла про своє життя. Виявилось, що у чужій країні вона закохалась й вийшла заміж, там народила сина й не захотіла повертатися на Батьківщину, де колись втратила чоловіка. Їй було дуже соромно перед своєю донькою, мамою Марійки, але повернутися вона не наважилась, тому після смерті залишила їй у спадок чималу суму грошей та великий будинок. За словами юристів, цього мало б вистачити дівчині, щоб прожити спокійно до кінця своїх днів, та ще й залишити дітям. Марійку так шокувало все, що відбувалось, що вона пообіцяла подумати, й поки повернулась у рідне село.
З того дня у селі вона стала головною нареченою. Всі хлопці бігли до неї свататися, бо знали про спадок, який отримала дівчина, а вона й не знала, як на це тепер реагувати. Їй хотілось і плакати, і сміятися одночасно від абсурдності того, що відбувалось. Згодом, вона багатьом відмовила і залишилось лише троє наречених, які постійно приділяли їй знаки уваги та дарували квіти. На її думку, вони єдині заслуговували уваги.
Марійку наскільки втомили ці «наречені», що вона вирішила їх провчити й влаштувати своєрідний конкурс, де чоловіки повинні були змагатися у тому, хто найбільше її здивує. Два чоловіки довгий час намагалися здивувати дівчину то піснями, то танцями, лише один Іван стояв і на все це похмуро дивився. Згодом, дівчині й це набридло, і вона розповіла чоловікам, що ніякого спадку не було, бабуся прислала прощальний лист з Німеччини й на тому все.
Два чоловіки пішли, за ними вийшов й мовчазний Іван, тоді до Марійки прийшло усвідомлення того, що без свого спадку вона стала нікому непотрібною. Від гіркоти усвідомленого, дівчина почала плакати, й тут на порозі знову стояв Іван.
⁃ Думаєш, я жартувала, коли сказала, що ніякого спадку немає? Провалюй, немає у мене грошей!
⁃ Та навіщо мені твої гроші? Немає, то заробимо! Я люблю тебе, дурненьку. Весь час соромився до тебе підійти й сказати правду, а тут всі до тебе почали бігати, я й сам зрозумів, що якщо не буду, як вони, то ти на мене і не глянеш. Чесно, це й добре, що у тебе спадку немає, бо тепер ти можеш повірити, що люблю я тебе, а не спадок. То ти станеш моєю дружиною?
⁃ Ти ж мені ще зі школи подобався! Але ти завжди був таким скромним та мовчазним, я думала, що не рівня тобі! Звісно, я хочу стати твоєю дружиною!
Іван та Марійка організували гучне та пишне весілля, на якому гуляло все село, а потім і бізнес свій почали будувати, а у будинок до Німеччини їздили кілька разів на рік, він у них прямо біля моря, майже курорт. Разом вони уже понад 50 років, і зовсім недавно у них народився перший правнук!
