Як моя мати провчила нахабних сусідських дітей і їхню матусю!

Декілька днів тому я зрозуміла, що таке людське хамство. Моя мати, як завжди, почала зранку доглядати за квітами у дворі. Вона це робить щоденно для нашого житлового будинку. Їй за це не платять, але це моя матуся робить з душею для себе. І тут до неї підходять кілька підлітків. Я з вікна відразу їх впізнала. Це був Степан і Олег, сини моєї подруги Марійки з сусіднього під’їзду.

Діти були завжди слухняні й привітні, однак цього разу на них певно щось найшло. Почали ображати  жінку похилого віку й рвати квіти з поляни. Я швидко зібралась і вибігла на вулицю, щоб їх провчити. Коли підійшла до них, то вони сказали, що це мати їх послала, бо ці квіти заважають її чоловікові паркуватись нормально.

Я хутко пішла до Марійки розбиратись, у чому справа. Вона підтвердила слова хлопців, що вона попросила їх зірвати ці квіти, щоб чоловік міг паркуватись. Я ж оскаженіла від її слів. Так хамовито і підло використовувати дітей просто не вкладається в голові. Марійка нещодавно заступила на посаду управителя житлового будинку, то вона певно насолоджується тепер і все робить під свій лад, не питаючи дозволу.

Тим часом у дворі мати продовжувала розбиратись з цими розбещеними хлопчиками. Спочатку вона криками відлякувала хлопців, а ті почали у відповідь спілкуватися за допомогою ненормативної лексики. Тоді вона задумала їх провчити.

Моя матуся нещодавно чистила мурашник, який був неподалік від квітів. Навмисне попросила дітей не рвати там квіти, бо знала що саме це їх спонукає туди піти. Коли вони підійшли, то ці мурашки почали лізти по шкірі й кусати їх. Ті похапцем вдались до втечі, але мурахи все одно продовжували ними смакувати.

Поки я сварилась зі своєю сусідкою, ці два бовдури прибігли й почали скаржитись на мою матусю. Марійка вирішила піти з нею поговорити, що як це вона на дітей комах нацькувала. Підійшовши, спитала: “Чому Ви, Ліліє Степанівно не сказали їм, що там комахи?

А у відповідь почула: “Я їх попереджувала, щоб туди не лізли рвати квіти, на що вони сказали, що це їх мати туди послала. Тому якщо хочете когось звинувачувати, то почніть самі з себе”. Жінку це ще більше зачепило, і вона з люті пішла завершити справу синів. Вона вже знала, де мурашки, тому від тієї ділянки трималася якомога далі. Однак вона не врахувала ще люка, який був неподалік будинку. Моя мати чудово про нього знала і також сказала, щоб ті троянди Марійка не рвала біля вікна сусіда Саші.

Однак, як і її сини, після слів моєї матусі Марійка попрямувала саме туди і натрапила на люк. Недогледіла і впала обличчям у троянди з шипами. Ось так і закінчились її управління. Ми звісно були в душі задоволені, хоча на людях цього звісно не показували.