Подруга давно вже доглядає за своєю старою та хворою бабусею. Саме вона виростила Інну, тож тепер онучка їй допомагає. Батьки в Інни також є, та матір з батьком думають тільки про молодшого сина, про бабусю й не згадують. Й ось нещодавно Інна попросила бабусю написати на неї заповіт, але та відмовила, сказала, що все дістанеться її єдиній доньці!

У мене є краща подруга Інна. І в житті їй якось не дуже щастить. Коли їй було вісім, народився її брат, і з того часу батьки начебто забули про існування старшої доньки. Мати іноді навіть забувала її забирати зі школи чи дати обід або гроші в школу, увесь цей час про Інну піклувалася бабуся, тепер же онучка допомагає бабусі…

Інна з самого дитинства більше за батьків любила бабусю. Саме вона взяла на себе обов’язок піклуватися про онучку, хоча батьки в Інни були, і жила вона разом з ними. Інна пішла до другого класу, коли мама народила брата. Після цього мати не забирала Інну додому зі школи – це робила бабуся. Згодом мама почала забувати давати подрузі гроші чи хоч бутерброди класти, щоб та могла пообідати. Спочатку я ділилася своїм обідом з подругою, а потім порадила їй поскаржитися бабусі. Інна так і зробила, і з того часу бабуся завжди їй давала з собою пиріжки.

Коли незадовго до закінчення школи Інна вирішила вступати до юридичного, то підтримала її тільки бабуся. Батьки ж сказали, що в них немає на це грошей, а зі слів Інни про те, що вона зможе вступити на бюджет, тільки посміялися. Саме бабусю найняла репетиторів Інні, і та все-таки вступила в університет мрії на бюджет.

Ще під час навчання Інна змогла влаштуватися практикантом у відому юридичну фірму. Вона перевелася на заочне та з’їхала від батьків на винайману квартиру. Згодом Інна почала зустрічатися з колегою, вийшла за нього заміж та народила донечку.

Через декілька років бабуся Інни почала часто хворіти. Здоров’я її підводило, тому Інна вирішила винайняти квартиру ближче до бабусі, якраз і донечка пішла там у садочок. Та Інна повинна була часто приходити до бабусі, турбуватися про неї, тому їй довелося звільнитися з фірми, влаштуватися звичайним секретарем неподалік від дому. Тепер Інна працювала за копійки, але завжди була поруч з бабусею та могла часто брати вихідні власним коштом.

Звичайно, у такій ситуації тягнути всю сім’ю, та ще й бабусю (пенсія в неї невелика, а ліки дорогі) доводилося чоловікові Інни. Вони відкладали на власну квартиру, та тепер більше не мали змоги це робити. Інна подумала, що, якщо вона доглядає бабусю, то справедливо буде, якщо та залишить їй квартиру. Інна довго не наважувалася поговорити про все з бабусею, та нещодавно все ж таки вирішила зробити цей серйозний крок.

Того дня подруга, як завжди, принесла бабусі продукти та ліки та допомагала їй поратися по дому: наготувала їсти, поприбирала. Після вони сіли пити чай, і Інна вирішила, що настав час поговорити з бабусею. Інна запитала, чи не складала бабуся заповіт, а та відповіла, що помирати ще не думає. Тоді Інна зауважила, що було б справедливо, якби квартиру бабуся залишила їй, але та дуже розсердилася після цих слів.

Бабуся кричала, що онучка доглядає за нею тільки через квартиру. Інна заспокоїла бабусю. Вона нагадала, що батьки їй нічого точно не залишать: вони вже вклали гроші в навчання брата, купили йому однокімнатну квартиру, а зараз ще й кредит на машину взяли. Та бабуся вважала, що рідна матір доньку не образить. Та Інна знала, що батьки думають переселитися в однокімнатну брата, а йому переписати свою трикімнатну квартиру. Інна була впевнена: якщо бабуся сама не залишить їй квартиру, то їй не дістанеться нічого.

Бабуся ж сказала, що залишить квартиру своїй єдиній доньці, а там вже її матір хай розпоряджається сама: чи продасть квартиру та поділить гроші між дітьми, чи собі залишить чи ще щось. Бабуся була впевнена, у будь-якому разі мати щось залишить Інні. Її навіть не переконало те, що ця єдина донька про неї не піклується і навіть ні разу їй не зателефонувала й не приїхала за останні декілька років.

Інна тепер у розпачі. Через догляд за бабусею вона не може влаштуватися на гарну високооплачувану роботу. А без гарної роботи на квартиру не зібрати, не поневірятися ж їм усе життя по винайманих квартирах.

Я порадила Інні менше піклуватися про бабусю. Відповідати телефоном сухо, рідше заходити й приносити ліки й продукти декілька разів на місяць і все. А якщо бабуся буде обурюватися, то сказати, щоб телефонувала своїй єдиній доньці, яка б про неї й мала піклуватися! Нехай це й трохи жорстоко, та може подіяти.

А ви що порадите робити в такій ситуації?