Подруга втомилась від своєї пасербиці та її дiтей

У мене багато друзів і подруг. І багато хто з них вийшли заміж, а деякі розводяться. Одна із подруг, Надія, вийшла заміж вдруге. І часто почала скаржитися…

Одна із подруг Надія, вийшла заміж вдруге п’ять років тому. І часто почала скаржитися, що у вихідні вона не може спокійно відпочивати у себе вдома. І все через свою дорослу пасербицю і її двох дітей. Вона разом з дітьми майже кожні вихідні приїжджає в гості до них.

Надія з першим своїм чоловіком прожила майже тридцять років, є дорослий син і троє онуків, але вони живуть в іншому регіоні й бачаться рідко. Коли Надія виходила заміж за Бориса, то знала, що у нього є доросла дочка, яка має свою родину та дітей. Надія з Борисом живуть у своєму домі. Будинок великий, двоповерховий. Борис зразу ж після весілля прописав Надію у своєму домі. Сказав: «Тепер ти тут господарка». У Надії є своя квартира. Продавати вона її не стала, все-таки є син і внуки — квартира залишиться їм. Зараз вона здає її в оренду.

Чоловік Надії познайомив її зі своєю дочкою. Дочці тридцять два, розлучена і сама виховує двох хлопців 10 і 8 років. І ось рік тому пасербиця зачастила до них у гості, і не сама, а з дітьми. Спочатку було усе добре. Дочка Бориса літом вирішила зробити ремонт у себе у квартирі. І звичайно куди їхати з дітьми? Звичайно ж до тата. Адже у нього великий будинок і місця вистачить усім.

Прожили вони у них майже два тижні. Дочка допомагала Надії по господарству. Все було добре, Надія навіть була щаслива, що вони так добре здружилися з пасербицею і її дітьми. Але ремонт закінчився і гості повернулися у свою квартиру. Подруга навіть засумувала на деякий час. Вона не думала, що скоро не захоче бачити родичів чоловіка.

Дочка Бориса після ремонту почала часто до них приїжджати сама. Потім почала присилати до діда онуків. Ну ви розумієте, що таке діти, та ще й хлопчики. Вони бігали по будинку, кричали. Надії й Борису потрібно було заспокоювати дітей, і в результаті він їх відвозив до мами. І дочка почала питати: “Що ти тато, онуків не любиш, чи що? Чи твоя дружина не хоче з ними гратися?”.

А Надія колись нам казала: “Дійсно, не хочу, у них є мати, нехай і грається зі своїми дітьми”.

Тепер небога з дітьми кожні вихідні приїжджає в гості з онуками до батька і поводить себе як господарка. Приїжджає з самого ранку в суботу і їде пізно у неділю. Надії потрібно готувати на усіх, та ще й не так.

“Це вони не їдять, то їм не подобається. Пасербиця навіть кошти на продукти не дає, а їдять усе, що є у холодильнику. Діти погано себе поводять, можуть забігти в спальню до Бориса і розбудити його. Добре, що дочка не заходить, стукає перед тим, як зайти. Жах якийсь! Я не знаю, що робити, я просто втомилась від цих гостей.

У вихідні я хочу відпочити, а не слухати крики дітей і ловити на собі їх не задоволені погляди. Намагаюсь робити зауваження, не звертають уваги. Борис уже питав у неї, що їй дома немає чим зайнятися? Вона у відповідь: “A що тато, ти нам не радий?”… Не знаю, що вона хоче. Я розумію Бориса, це його дочка й онуки, але усьому є межа. Мені уже п’ятдесят і я не хочу підлаштовуватися під їх потреби. Нехай іде з дітьми до своєї мами. Так і сказала Борису”.