Оксані по житті завжди щастило — забезпечені батьки, постійний достаток, вона у сім’ї одна й уваги їй ніколи не бракувало. Попри це все, вона і сама багато чого досягла — влаштувалася на високооплачувану роботу, змогла відкласти на власну квартиру та завести вірних друзів.
Дівчина була дуже розумною та симпатичною, хлопці так і крутилися біля неї, але вона всі відмовляла, чекала “свого”, єдиного і неповторного.
Оксана зустріла своє кохання в зовсім несподіваному для всіх місці — в бабусиному селі. Вона саме приїхала навідати стареньких, коли побачила на їхньому подвір’ї молодого чоловіка, років 28-ми, Оксані на той час було 26. Незнайомця звали Костянтин, і вони відразу знайшли спільну тему для розмови – книги. Ці двоє були надзвичайно ерудованими та освіченими людьми, хоч Костя і жив з батьками у селі, він багато часу приділяв своєму саморозвитку, багато читав та проходив різноманітні курси онлайн.
Незважаючи на те, що Оксана була повною протилежністю Кості, їхні душі були спокійними поруч одне одного, і це не могли не помітити оточуючі.
Після того, як вона повернулася з села в місто, Костянтин щодня їй телефонував, вони обмінювалися враженнями пережитого дня та говорили про все на світі. Так, вже пройшло два місяці від моменту їхнього знайомства і вона покликала Костю до себе в місто на декілька днів.
Він залишився у неї більше, ніж було заплановано, бо вона не хотіла його відпускати, та й на роботу звідси йому легше добиратися.
Оксана вирішила познайомити свого хлопця з подругами — Христиною та Людою, вона хотіла поділитися своїм щастям з найближчими, з батьками він вже знайомий.
Подруги зустрілися в місцевому кафе і Костя відразу не сподобався Христині, вона вважала його селюком і не приховувала цього.
Оксана старалася не звертати увагу на поведінку подруги, бо знала, що вона помиляється, і її Костя — найкращий чоловік, який живе з нею не заради грошей, а тому, що любить.
Після зустрічі Христина говорила всім: “Ну як можна було закохатися в чоловіка, який у свої 28 років живе з батьками в селі? Він навіть власного дому не має, переїхав жити до неї.”
До Оксани доходили слова її подруги, але вона не хотіла підтримувати ці плітки й тільки завжди хвалила свого коханого, а він її у всьому підтримував.
Костя запропонував їй вийти заміж, а вона погодилася. Після цього вони остаточно вирішили жити разом, в її квартирі, де вже затіяли ремонт.
Оксана знала, що подруги продовжують обговорювати її особисте життя, але все ж таки запросила їх на весілля, бо знала, що їхнє з Костею кохання сильніше, і вони будуть підтримувати одне одного до останнього подиху. Весілля зіграли влітку — це їхня улюблена пора року, обидва обожнюють тепло та постійно ховаються від холоду. Оксана була у розкішній сукні, а Костя в не менш гарному костюмі. Їхній день пройшов чудово, гармонію закоханих нічого не могло порушити. До нареченого приїхали його родичі з села, у них були хороші відносини з батьками Оксани.
Після святкування молодята вирушили в подорож — родина зі сторони нареченої постаралася та зробила їм такий подарунок.
Тиждень в теплій країні пройшов швидко, і вони повернулися додому. Молода сім’я продовжує насолоджуватися одне одним. Вони всім кажуть, що не знають, як жили дотепер один без одного.
