Дехто з жінок під час вагітності поводять себе, ніби вони дорогоцінні камені, до яких не можна навіть пальцем доторкнутися. Або ж постійно думають, що у них вічні проблеми зі здоров’ям, постійно бажають скуштувати екзотичної їжі чи полетіти на Місяць.
Я була вагітною три рази. І кожного разу здавалося, ніби в мене не така вагітність, як повинна бути. Ніби неправильна чи як це схарактеризувати.
Розпочну з того, що я себе прекрасно почувала. Під час вагітностей я не зустрічалася з токсикозом, печією та різними «привілеями», які вічно заважають жити вагітним, а особливо їсти. Ледь не з перших днів вагітності я поступово ставала подібною до гусениці, яка вічно все поїдала на своєму шляху, від самого ранку до темної ночі. До п’ятого місяця я важила стільки, скільки повинна була важити на дев’ятому.
Коли я бачила струнких дівчат при надії, у яких животик акуратно виглядав, ніби м’ячик, я постійно їм заздрила і думала, чому в мене не так. Тому що мій живіт виглядав зі всюди: підпирав мої велетенські щічки й аж звисав до колін. На шостий місяць вагітності я була схожа на шафу-купе, на сьомому місяці – була будинком, на дев’ятому – багатоповерхівкою.
Мене часто лікарі заспокоювали. Одного разу медсестра сказала мені:
– Вам нема чого хвилюватися. Якщо хлопчик, то живіт круглий, а якщо дівчинка, то такий, як у вас.
Тоді я подумала: «Добре, нічого страшного. Друга дівчинка. Ще походжу, побуду слоном. А коли буду вагітна сином, тоді буду ходити, як ті дівчата».
Помилялася. Третя дитина останню третину терміну приховувала від лікарів свою стать. Від двох попередніх вагітностей мій зовнішній вигляд ніяк не відрізнявся. Я знову ходила, як слон, заздрячи струнким дівчатам при надії. Правда, моє самопочуття теж ніяк не відрізнялося. Ми з лікарями думали, що народиться дівчинка. Вже встигли й придумати ім’я. Я тішилася, що малюкові дістанеться багато красивого одягу від старших сестричок. І на останньому УЗД, яке робилося практично перед пологами, ми дізналися, що в нас хлопчик. Ну, мрія про «животик-м’ячик» так і не здійснилася.
Не зважаючи на те, що я під час кожної з вагітностей була габаритна, все одно проводила свій час активно. Проте мої побажання дещо дивували.
Подумайте, що хоче кожна вагітна жінка? Правильно, мариновані огірки, мандарин літом, зимою винограду або полуниць. Для нашого з вами століття в цьому нема ніяких складностей. Проте мені під час вагітності захотілося навчитися водити машину. Це було під час першої вагітності.
Захотіла, тоді приступаю до виконання. На шостий місяць пішла в декрет, я вирішила не гаяти часу і відразу поїхала на перший урок з водіння. Мені було так шкода свого інструктора. Ви б тільки бачили вираз його обличчя, коли я, жінка-багатоповерхівка, сіла за руль та з іскорками в очах й посмішкою, доторкнувшись до ключа, аби завести машину, промовила:
– Ви не переживайте. Я трохи вмію водити машину, колись чоловік вчив.
Через декілька секунд машину різко підстрибує та їде вперед на першій передачі. Я злякалася, інстинктивно закрила очі та почала кричати не своїм голосом. Інструктор швидко вижимає гальма й тихо починає матюкатися. Я була шокована, що він не накричав на мене. Не чоловік, а залізо!
Того разу все пройшло майже добре, принаймні ми ні в кого не врізалися. І наступні рази теж все гладко проходило. Мої розумові здібності кульгали, проте я була максимально обережною. Навіть в інструктора вже на третій тиждень не тряслися ні ноги, ні руки. І з валер’янкою зав’язав.
Я склала усі екзамени аж з третьої спроби. Через тиждень отримала водійські права. Залишалося два тижні до пологів. І коли в мене запитують про мій стаж водіння, я без лишніх роздумів спокійно відповідаю, адже стаж дорівнює віку дочки.
Що там ще зазвичай хочуть «нормальні» вагітні? Гуляти парком та чим більше валятися в ліжку?
Наступила друга вагітність, а з нею і бажання зробити ремонт! І не тільки косметичний, а справжній: будівники, цемент, бетон, і все з дизайнерськими прикрасами. Мені спала на думку одна ідея, як оформити спальню доньки: зробити одну стіну виключно для малювання та по контурах додати різних яскравих фруктів. Здогадаєтеся хто ж майстрував із гіпсу фрукти, впираючись об стіл своїм великим животом? І ви вгадали, це була жінка-багатоповерхівка. А з часом і розмалювала ті фрукти, зручно вмостивши їх на своєму животі.
Одного разу, я сиділа в коридорі під кабінетом, очікуючи на свою чергу. Це був черговий огляд. І тут мені зателефонував будівник та сказав:
– Хазяйко, не вистачило плитки у ванну. Потрібно сьогодні купити, тому що завтра вже буде другий об’єкт та не вистачить часу.
– Гаразд. У мене зараз огляд у лікаря. Після нього зайду в магазин та все куплю, — постаралася заспокоїти його.
На огляді лікар повідомив, що у мене почалися пологи, потрібно негайно оформляти в пологовий будинок.
– Скільки по часу це займе. Все-таки не перші пологи, — запитала я у лікаря.
– Не можу точно сказати. У кого п’ять години, а в когось може і шістнадцять, — спокійно відповів лікар, думаючи, що мене необхідно заспокоїти.
– Добре. Тоді я швидко в магазин, куплю плитку, доставлю її додому, а тоді відразу до вас, оформлюсь в пологовому та народжу, — весело відказала я.
Лікар був шокований. Я швидко вибігла з кабінету та зникла на три години.
На щастя, друга донька народилася здоровою та красивою.
Отож, продовжимо далі роздумувати над тим, чого хочуть «нормальні» вагітні? Ясна річ, просто відпочити.
Під час третьої вагітності я загорілася бажанням багато працювати. Цього разу працювала до останнього, без перебільшень.
Залишалося два тижні до пологів, проте це не завадило мені з’їздити в Київ, аби вирішити деякі робочі моменти. Усім відомо, що в Європі розцвітає фемінізм, тобто жінки рівноправні, як і чоловіки. Вагітність ж не рахується, як хвороба. Тому мої європейські керівники ніяк не зважали на мою вагітність та не робили жодних знижок. До того всього вони дуже швидко пересувалися. Стосовно цього у нас із моїми колегами прижився жарт, що перший екзамен на цю посаду спортивна ходьба, якщо не здав норматив, не бачити тобі цієї посади. Жарти жартами, але європейські керівники своїми коротенькими ногами пересувалися дуже швидко, настільки швидко, що навіть якби я була у звичайному стані, все одно б не встигала за ними. Я поруч з ними виглядала, ніби зелена кулька, яка ледь-ледь доганяє п’ятачка та Вінні Пуха.
Кажуть, чим займається мама під час вагітності, тим і буде займатися дитина. Буду надіятися, що мій син буде цілеспрямованим та працьовитим, успішним! Або хоча б стане чемпіоном по спортивній ходьбі, йому не буде рівних!
Отже, усі три вагітності для мене були веселими та легкими. Забулася сказати, що після пологів я швидко поверталася у свою форму, худнула і не залишалося слідів на тілі. В принципі, можна було і не один раз так ще повеселитися. Проте діти – це перш за все відповідальність! І ці веселощі далеко не дешеві. Тому шукатиму інші розваги.
Ця історія абсолютно справжня, реалістична! Усі герої реальні. А збіг обставин не випадкові.