ЖИТТЯ

Покохала хлопця найкращої подруги, вони одружилися, а я народила від нього дитину

Я завжди була тихою та сором’язливою. Так вийшло, що найкращою моєю подругою була Василина – дуже гарна дівчина, та ще й розумна й талановита. І закохалися ми в одного хлопця, старшого на рік Олександра. Обрав він, звичайно, Василину, а не мене й уваги не звертав…

Родом я з невеликого села на Херсонщині. Знаходиться воно неподалік від обласного центру, і поруч ціла купа таких самих сіл. Батьки в мене були небагаті, тому після 9-ого класу я пішла навчатися до технікуму.

Моєю найкращою подругою була Василина. Вона з самого дитинства була найкрасивішою в нашому селі. До того ж вона була розумницею, гарно навчалася, співала в хорі й була такою талановитою, що навіть вступила в університет на факультет музичного мистецтва. Ми продовжували спілкуватися, навіть коли навчалися в різних закладах. Ми разом їздили додому, виходили гуляти, часто зустрічали в місті за кавою.

Реклама
Реклама

Тому новину про те, що Василина почала зустрічатися з хлопцем, я дізналася першою. Та вся моя радість зникла, коли вона сказала, з ким почала зустрічатися. Ми якраз пили каву і нашому улюбленому кафе, коли Василина з посмішкою зізналася мені, що тепер вона зустрічається з Сашею.

Я ледве втрималася, щоб не розридатися. Я намагалася зберігати радісний вигляд та старалася з усіх сил, щоб Василина не помітила, що я готова розридатися. Та щасливі часто не помічають нічого навкруги, ось і подруга моя нічого не помітила.

Я з першого класу була закохана в Олександра. Він був на рік за нас старшим, та за ним ледве не з п’ятого класу бігали всі дівчата. Звичайно, оскільки село в нас невелике, ми були знайомі, та Саша ніколи на мене не зважав, а я намагалася ніяк не виявляти свої почуття. Навіть найкращій подрузі я не сказала, що люблю Сашу. Так і пронесла я це перше й таємне кохання й у своє доросле життя.

Тепер я почала частіше зустрічатися з Сашею, та я цьому не була рада, адже він був з Василиною. Разом вони влаштовували подвійні побачення, щоб звести мене з кимось із друзів Саші. Та мене ніхто не цікавив, я весь час вигадувала «відмазки», чому той або інший хлопець мені не сподобався. Ми часто були в одній компанії. Крім того, Василина завжди тільки що й говорила про свого гарного, статного та розумного хлопця. Я все це знала, та мовчала й терпіла, не хотіла втратити подругу.

Згодом я зрозуміла, що більше так не витримаю. Я почала віддалятися від Василини. Усе частіше відмовлялася від зустрічей, намагалася уникати й спільних компаній. Я завершила свій технікум, влаштувалася на робота, винайняла собі кімнатку та почала «прикриватися» роботою та втомою, щоб все менше спілкуватися з Василиною та Сашею. Їм я говорила, що вони поки навчаються, та й батьки мають змогу їм допомагати, тож вони мене точно не зрозуміють, я ж людина, яка багато працює.

Василина спочатку часто на мене ображалася, а потім все рідше сама починала зі мною розмову чи кликала кудись. Десь через пів року після нашого такого віддалення Василина прийшла до мене, коли я була в батьків, й повідомила радісну новину: вона виходить заміж за Олександра. Він зробив їй пропозицію, до того ж дуже романтично, запросив у кіно на популярну мелодраму, і в момент, коли головній героїні робили пропозицію, виніс букет квітів та став на одне коліно (здається, для цього йому ще й з робітниками кінотеатру довелося домовитися). Я слухала й не йняла віри. Земля просто начебто зникла з-під ніг.

Я, звичайно, зробила вигляд, що дуже щаслива за них. Я намагалася з усіх сил приховати свої почуття. А ще через деякий час, після чергового висловлення про своє щастя, Василина запросила мене бути подружкою на весіллі. Я начебто нічого вже не чула й не дуже все розуміла від здивування, тому й погодилася. Василина була дуже рада, казала, що тепер вона абсолютно щаслива, адже їй мене так не вистачало, що вона хотіла, щоб я розділила з нею всю її радість у такий щасливий день.

Мені довелося дійсно розділити всю радість Василини. Ми почали частіше спілкуватися, разом планували весілля. Та цей день я б не змогла пережuти. Якраз перед весіллям у мене захворіла бабуся. Вона проживала сама в сусідньому селі, тож я схопилася за цей шанс, сказала мамі, що сама поїду доглядати бабусю.

Перед від’їздом я вирішила востаннє зустрітися з Олександром. Я знала, що сьогодні він йде з друзями гуляти. Тому вирішила зачекати його при дорозі неподалік від його будинку. Він здивувався, побачивши мене.

Я зізналася у своїх почуттях Саші, а потім поцілувала його. Нас охопила така пристрасть, що я не втрималася, і він також… І я жалкувала, що так вчинила з подругою, та через декілька тижнів я зрозуміла, що вагітна.

Ось так і вийшло, що я покохала хлопця найкращої подруги, вони одружилися, а я народила від нього дитину.

Відразу, як зрозуміла, що я вагітна, переїхала до бабусі й почала жити з нею. Звичайно, батьки цікавилися, від кого я вагітна, та я відмовчувалася, і до часу народження онука вони перестали про все мене розпитувати. Бабуся завжди мене розуміла без слів, тому ні про що не питала. Ми жили з нею разом без сварок, праонука вона обожнювала, та на жаль, поmepла, коли йому було всього три рочки. Бабуся залишила будинок нам, тож ми жили й далі в неї в селі. Я займалася шиттям, як до того бабуся, і справи йшли дуже добре. Додому я майже не навідувалася, та й сина до бабусі з дідусем рідко відпускала, просила, щоб вони частіше приїжджали до нас.

Та ось син виріс, уже закінчував школу, став сам часто їздити на скутері до дідуся з бабусею. Там він познайомився з дівчиною. Син закохався вперше й був у захваті і від дівчини, і від своїх почуттів.

Одного разу я вирішила попитати сина про ту саму дівчину. І виявилося, що то донька Василини та Саші. Я була у відчаї, не знала, що робити. Вирішила їхати до Саші й розповісти йому правду.

На щастя, я зустріла його самого вдома, Василина була в місті по роботі. Саша пообіцяв приїхати до мене наступного дня. Сина я відправила до бабусі, а сама чекала Сашу.

Він приїхав, запитав, яка термінова справа в мене до нього. Я розповіла про те, що мій син зустрічається з його донькою. Звичайно, він спочатку не зрозумів, чому я так проти, адже справа молода, вони обоє розумні й порядні, нехай зустрічаються. І мені довелося зізнатися, що мій Олесь – наш спільний син.

Далі ми вирішили поговорити з дітьми, без Василини. Під натиском ми сказали їм правду. Я просила тільки не говорити поки що нічого Василині. Сашко сказав доньці, що сам розкаже про все її мамі, щоб донька трохи зачекала, та нічого не вийшло, Віолетта не змогла тримати таємницю…

Через декілька днів після того, як ми з Сашею пояснили все Василині, Саша приїхав до мене з речами. Вона його вигнала, попри те, що я запевнила її, що то був перший і єдиний раз, попри те, що ні з Сашком, ні з нею я не бачилася понад десять років… Не вибачила вона й Сашка, особливо після того, як він їй сказав, що кохав мене весь цей час та не міг забути нашу ніч.

Та почуття мої виявилися сильнішими за мене… Я прийняла колишнього чоловіка моєї подруги, чоловіка, якого кохала все своє життя.

Зараз ми виховуємо спільного сина. Наш Олесь навчається в Одесі на моряка, Василина з донькою переїхала до столиці, син іноді спілкується з сестрою, Віолетта, здається, вибачила батькові. У Василини зараз є новий чоловік, я сподіваюся, що вона щаслива, як і я зараз, хоча й досі відмолюю свої гріхи.

Реклама

Також цiкаво:

Close