Старенький не помітив мазду й отримав за це «винагороду»!

Усі на районі знали старенького Петровича й обожнювали його собаку Бобика. У нього буда непроста доля, всі діти роз’їхалися, приїздили рідко, бо самі жили небагато, а п‘ять років тому не стало єдиного «промінця» у його житті — дружини, тоді й вирішив старий взяти собаку з притулку, щоб не відчувати себе таким самотнім.

Пенсія у Петровича дуже маленька, тому він підпрацьовує «санітаром» вулиць та квартир сусідів, збираючи пляшки й віддаючи їх, хоч якусь копійку зайву має, щоб було на що собаку прогодувати. Всі сусіди раді тому, що дідусь саме так підробляє, адже їм ті пляшки непотрібні та й вулиці забруднюють, а ніхто б їх не став збирати за такі копійки.

Сусіди й про Бобика не забувають, обожнюють цього чотирилапого, тому нерідко приносять дідусеві для малого поживу, а Петрович і радий, хоч так продукти зекономити, на довше вистачить.

Але Петрович не просто збирає пляшки, а робить з цього свій бізнес. От, наприклад, він не просто здає їх у найближчий прийом, а на своєму старому жигулі кожного першого числа місяця їде до пивзаводу, адже там платять майже вдвічі більше, а назбиране за місяць — це непогані гроші.

Кілька місяців тому він знову мав їхати на пивзавод, та все йшло не так, то машина не хотіла їхати, то глохнула через пів метра. З того всього навіть кілька пляшок розбилось, що ще більше засмутило Петровича, але надії він таки не втрачав й через пару годину уже їхав до свого пункту призначення.

От тільки доїхати йому сьогодні явно не судилось. Посеред дороги звідки не глянь неочікувано з‘явилась мазда і старенький не встиг швидко відреагувати й подряпав її. Нічого страшного, але злякався він не на жарт. Видно, що машина дорога, от і мінімальний ремонт, мабуть, кілька його пенсій.

З машин вийшло два водії й поглянули один на одного.

⁃ Розберемось на місці чи викличемо поліцію? – запитав молодий чоловік.

⁃ Не знаю, у мене пенсія мізерна. Де ж мені взяти такі гроші?

⁃ Так не треба їхати отак? Оце взяв натворив, дурень старий, а мені ще думати, де тобі гроші взяти? – злісно взяв чоловік старенького за плечі й почав трусити.

На щастя, поруч проходила сусідка, яка дуже любила Петровича й поважала його, і швиденько підбігла до місця аварії.

⁃ Ви що таке робите? Не бачите, що він уже похилого віку? Він ледь доїхав сюди, на ногах йому важко стояти, а ти отаке робиш?! Було б добре, якби твого старенького батька так само струсили?!

Після слів про батька чоловік відпустив старенького й чомусь зніяковів. Здавалось, що у наступну хвилину він може просто розплакатися, але він взяв себе у руки й пояснив, що батька його не стало двадцять років тому саме в цей день. Потім він вибачився й попросив у старого номер телефону.

Старий так і поїхав на завод, а коли повернувся додому, йому зателефонували, повідомили, що у сусідки розпитали, де він живе, і чекають його біля квартири.

Петрович навіть трохи злякався, але вирішив, що щоб не було, прийме це з гідністю, але на порозі його чекав той самий чоловік з мазди з кількома пакетами продуктів для дідуся та його чотирилапого друга.

Чоловік ще кілька разів вибачився, а потім лише попрохав телефонувати йому відразу, як дідусеві знадобиться допомога і не думати ні про що. Він обов‘язково допоможе.

Як вам така поведінка чоловіка?