Понад 10 років після того, як батько пішов від нас, я нічого про нього не чула, звичайно, аліментів він не платив! Тепер же він з’явився на маминому порозі й просить його вибачити

Батько кинув нас, коли мені було 14 років. Та я не шкодувала про це, а навіть зраділа, адже життя з ним було нестерпним. Зараз я вже виросла, закінчила університет, отримала непогану роботу. За цей час батько ні разу не з’явився й грошей не висилав.

Понад 10 років я не бачила свого батька, та я завжди точно пам’ятала, як він виглядає, та яким він був. Пам’ятала, хоч і хотіла раз і назавжди забути.

Мій батько ніколи не був ідеальним. Він зовсім не займався мною, не допомагав мамі, його цікавила лише його машина. А потім в його житті все частіше став з’являтися алкoгoль. Тому років з 8 я мріяла про те, що мама розлучиться з татом, і ми будемо жити окремо, лише з нею вдвох, жити нормально… Адже тато почав прикладатися до чapки все частіше. Потім він став бuтu мене й маму.

Мама завжди мене захищала, тож їй діставалося з кожним разом усе більше. Потім вона поставила замок на мою кімнату, який зачинявся тільки зсередини. Кожного разу, як тато приходив додому напідпитку, мама просила мене йти у свою кімнату й зачинити двері. Я не розуміла, чому вона досі з ним, чому ми не можемо піти й жити нормально.

Коли я трішки підросла, то зрозуміла, що мама робить це для того, щоб у мене було все, адже сама вона заробляла мало, і нам би однієї її зарплатні не вистачило. І ось одного дня, коли мені вже було 14 років, тато просто зібрав речі, сів у машину та поїхав від нас. Мама довго потім ще плакала, а я раділа… Мені не потрібні були нові речі чи телефон, чи ще щось, я хотіла, щоб моя мама була щаслива, і щоб ми більше ніколи не здригалися від звуку відкриття вхідних дверей.

Час ішов. Мама знайшла собі іншу роботу, де їй більше платили. Я старанно навчалася та вступила на бюджет, закінчила виш, отримала гарну роботу з нормальною зарплатнею. Зараз уже я допомагаю мамі – фінансово та з домашніми справами. У мене є хлопець, ми плануємо одружитися, як тільки зберемо грошей на весілля.

Від тата за весь цей час не було жодної вісточки. Понад 10 років після того, як батько пішов від нас, я нічого про нього не чула, звичайно, аліментів він не платив! Тепер же він з’явився на маминому порозі й просить його вибачити.

Я бачу, що мама сумнівається, думає, що його варто пробачити. Та тепер я вже доросла й більше тата не боюся. Я сама зателефонувала йому й сказала, щоб він більше до мами не приходив і нічого не просив. Я ніколи не дозволю, щоб мама знову була з ним. У те, що він змінився, я не вірю.

Може, хтось і осудить мій вчинок, та я вважаю, що все роблю правильно!