Після одруження я переїхав жити у місто. Ми з дружиною орендували житло, але помаленьку відкладали кошти на придбання власної квартири. Я майже кожного дня розмовляв з батьком. Ми з ним в дуже хороших відносинах. Було багато різних моментів, про які знали лише я й він. Я ділився з ним всіма своїми мріями та секретами. Часто питав у нього поради й отримав багато знань.
Якось я сказав, що відкладаю кошти на придбання власної квартири. Батько зрадів за мене й похвалив. Через два тижні повідомив, що запланував ремонт у домі. Але на все коштів не вистачає й сказав:
— Сину, настільки я знаю, ти відкладаєш гроші. Можеш нам якусь частинку дати. Ви ж молоді, ще заробите. І так ще не плануєте купляти житло. Нам ці гроші потрібніші.
Від такої заяви я був неприємно здивований. Як на мене, це надто не культурно прозвучало. Я, звісно, люблю й поважаю батьків. Але я б ніколи не починав ремонт не маючи ні копійки за плечима. В цій ситуації наші позиції розійшлися. Я звісно можу позичити якусь частинку коштів у кредит, але дарувати ось так явно не готовий. Моя дружина підтримала мене у цьому. Адже це наш сімейний бюджет й дарувати його комусь явно не хочеться. Нам ці кошти не з неба падають.
Подзвонив я до батька й сказав:
— Батьку, я все розумію, але я не можу Вам просто так віддати ці кошти. Зрозумій правильно, ми з дружиною важко працюємо й економимо на всьому, щоб тільки чим швидше придбати житло. А тут ти затіяв свої ремонти. Хата ж не валиться. Прискладай трошки коштів й починай свої ремонти. Кінець кінців є ще мій молодший брат. Він недавно закінчив навчання й влаштувався на роботу. Враховуючи те, що він живе з вами, то повинен в першу чергу допомогти фінансово.
Батько сказав мені:
— А я тебе з матір’ю до дев’ятнадцяти років забезпечував. Й навчання оплачували, все найкраще купляли, ще й весілля організували. І ось така тепер нам подяка?! Не очікував від тебе такого! Ми з матір’ю ніколи не рахували скільки коштів нам йде на те, щоб тобі було добре!
Ось так ми й залишилися кожен при своїй думці. Батько на мене образився. А мені після цієї розмови аж ніяково стало.
Дружина заспокоює, каже, що я все правильно зробив. У такій ситуації я вперше, посварився з рідними через гроші. Я старався йти на примирення, але в результаті вислуховую слова докору. Наче я корисливий син. Я не став більше за ними бігати й просити вибачення нізащо. Ось така ситуація й перервала наше спілкування з батьками.
