Знаєте, мені подобається те, що у магазинах можна взяти річ на два тижні, й весь цей час приміряти її до інших костюмів, паркету вдома чи стилю життя, а потім повернути назад, мов нічого з цього всього не було. Схожа історія трапилась з Олею. От тільки взяли її з дuтячoго бyдинку і на два місяці. А до чого, до речі, дітей приміряють? Не думаю, що до паркету та нарядного одягу…
Олі так і не пояснили, до чого та чому вона не підійшла. Вона знаходила багато причин. Можливо, все це через те, що у дівчинки коротке й хвилясте волосся, яке зранку нагадувало велику кульбабу? Чи через її веснянки, які заполонили все лице? А може вся проблема у її кривому носику? Здається, тимчасовій мамі не подобалось все вище назване, але що ж конкретно привело до повернення до дитячого будинку?
Оля сиділа на крихітному ліжечку, міцно притискаючи руками ніжки до себе (лише так вона відчувала себе у безпеці), й роздумувала, що саме з великого списку її недоліків привело до такого плачевного результату.
Точно таку саму позу прийняла і тимчасово мама Олі, лише на іншому кінці міста, в орендованій квартирі. Її голову полонили сотні розумів про те, що ж саме вона зробила не так. Чому її покинув чоловік? За що їй жити? І навіщо вона взагалі віддала Олю назад? Вона ж не уявляє життя без її кривенького носика та веснянок, які неможливо було перерахувати.
Мама скоренько зібрала все своє золото, яке знайшла і пішла у ломбард. Того прибутку вистачить їм з Олею заплатити на два місяці життя, а далі вони щось вигадають, розберуться. Тепер головне, щоб маленька дівчинка змогла пробачити своїй горе-мамі, яка все робила на емоціях.
Тимчасова мама швиденько забігала у кімнату, де юрмилось понад десять дітей і лише одна кудрявенька дівчинка побігла їй назустріч. Наступні кілька хвилин ніхто не міг розібрати, про що говорили ці двоє, чи то про важке життя, чи про кривий ніс, але лише всі розуміли слова «моя донечка», «матуся».
Не знаю, як склалась їхня доля далі, але очевидно, що тепер вони ні за що не відпустять одна одну і зможуть подолати усі труднощі.
