Я працюю в редакції, тому часто повертаюся додому пізно. Я повністю веду сторінку нашої газети в інтернеті, тому часто затримуюся на роботі, щоб «довикласти» ту чи іншу інформацію. Нещодавній вечір не став винятком, і я поверталася додому після 21 години. Тут я помітила фігуру, що підійшла до нашого під’їзду та сіла на лавку. Коли я підійшла ближче, то помітила, що це підліток. Я не бачила його в нас раніше, тому подумала, що він когось чекає, але все виявилося не так.
Нинішній світ жорстокий, та це не так страшно, як байдужість. За освітою я редактор, але мріяла стати журналістом. Я завжди вирізнялася цікавістю, тому часто втрапляла в неприємні історії. Та я завжди намагаюся не тільки вивідати в людей їхній таємниці, а й допомогти, і цей раз не виняток.
Коли я побачила хлопця років 13 біля нашого під’їзду, то відразу ж зацікавилася тим, що ж він тут робить. Та я не стала допитуватися, бо вирішила, що він просто чекає когось із своїх друзів. У нашому будинку жило багато молодих людей його віку.
Та коли зранку я йшла на роботу, то побачила, що той хлопець і досі сидить на лавці. Я подумала: невже він просидів тут усю ніч? Я підійшла до хлопця та поцікавилася, що він тут робить, і чому провів ніч на лавці біля чужого під’їзду? Хлопець не хотів відповідати, він сказав, щоб я не лізла не у свої справи. Та в мене двоє племінників такого ж віку, тому я знала, що треба просто показати, що я хочу йому добра. Згодом я добилася свого. Хлопець зізнався, що його мама вигнала його з дому! У нього при собі був лише рюкзак. Хлопець повідомив, що це речі, які він встиг зібрати! З собою в нього були якийсь одяг та мобільний телефон, який вже розрядився.
Коли я запитала, що ж на це відповів батько, то хлопець зізнався, що декілька років його не бачив. Після розлучення в тата з’явилася нова сім’я, і мама казала, що тато більше не хоче з ним спілкуватися! Останнім часом він часто сварився з мамою, тому вона його вигнала, та й він не хоче більше жити з нею, бо вона весь час до нього прискіпується та чогось вимагає. Хлопець, Андрій, повідомив, що мама наказала йому йти жити до тата, та він не знає татової нової адреси, а та, що дала мама, виявилася неправильною. Андрій повертатися додому не хотів, тому вирішив ночувати на лавці.
Я дізналася, як звати батьків хлопця, зателефонувала другові, який працював у поліції, та в редакцію колезі, який міг швидко знайти інформацію щодо будь-якої особи. Ми швидко з’ясували адресу мами хлопця, та він відмовився їхати до неї. Я залишила хлопця з другом, а сама поїхала на перемовини.
Мама Андрія й справді виявилася байдужою до долі сина! Вона сказала, що не хоче, щоб він знову з нею жив і підтвердила інформацію, що послала сина до батька. Коли я сказала, що вона повідомила синові неправильну адресу, то жінка просто пхикнула й сказала, що точно не знає, де тепер живе її колишній. Коли я начала говорити, що вона повинна прийняти сина назад, то ця особа закрила двері просто перед моїм носом!
Мій друг з поліції знайшов нову адресу батька хлопця. Андрій погодився поїхати до батька, проте було видно, що він хвилюється, чи батько захоче його прийняти. Нам пощастило, батько був дома. У нього якраз була відпустка, і він допомагав новій дружині з новонародженою донькою. Батько Андрія дуже зрадів, коли його побачив. Нова дружина також радо привітала хлопця. Вона була збентежена, проте погодилася прийняти Андрія.
Доки хлопець розкладав свої речі та приймав душ, ми поговорили з батьком Андрія. Він розповів, що після розлучення колишня дружина забороняла йому бачитися з Андрієм, попри рішення суду. Вона повністю відгородила батька від спілкування з сином, навіть подарунки не передавала, та й листи до сина, бо батькові вона відмовилася дати номер сина! Юра, батько хлопця, два роки намагався добитися хоч розмови з сином, та все марно. Потім у нього з’явилася нова дружина, тепер народилася донька…
Тепер Андрій живе з батьком. Іноді ми спілкуємося з Юрою. Він говорить, що їм з дружиною вдалося налагодити стосунки з Андрієм. А мама з життя хлопця майже зникла. Вона зустріла чоловіка й повністю поринула в нові стосунки.