Повертаючись з роботи, Степан очікував, що його, напевно, зустрінуть вдома. Та у кімнаті не було Ірини, він одразу побіг до зупинки

Повертаючись з роботи Степан очікував, що його, напевно, зустрінуть вдома. Та у кімнаті не було Ірини, оглянувши двір, він одразу побіг до зупинки. А вже через декілька днів щасливі молодята надягнули один одному бажані обручки, з тих пір в їх оселі завжди панувала злагода.

***

Маруся ретельно готувалася до зустрічі із сином: ще б пак, хлопець повертається із армії, накупила солодощів, як він любить, прибралась у хаті. Красеня сина не було цілий рік, а для неї Степан – увесь світ. Як мати, вона щиро бажала сину щастя, доброї пари, вірної дружини.

Тож не дивно, що особливе хвилювання у Марусі викликало те, як син пережив звістку про його дівчину Людмилу. Вони зі Степаном зі школи разом, за однією партою сиділи, Маруся вже вважала її за майбутню невістку: вона і справді випроводжала в армію, листувалася із хлопцем. Та друзі повідомили Степану, що Людмила вийшла заміж, не дочекалась коханого.

Вже майже під вечір почула, як хтось метушиться у дворі. Почула знайомий голос та і вийшла зустрічати свого сина. У перші хвилини Маруся не одразу звернула увагу на гостей, що приїхали разом зі Степаном.

– Ірина та її син Максим, – вони погостюють у нас певний час, – ошелешив новиною.

Степан вже після вечері розповів, як саме познайомився із Іриною. На столичному вокзалі вона попросила приглянути за хлопчиком, бо тому важко було стояти у спекотній черзі по квитки. Та тільки-но малий почав щось розповідати новому знайомому, як раптом знепритомнів, одразу викликали швидку, лікар пояснила, що то від задухи. Вже коли Максим опритомнів, Степан дізнався, що дитина проживає із матір’ю.

Вони ще багато про що розмовляли, залюбки ласуючи морозивом, як прийшла його мати у сльозах через те, що їй не дісталось квитків, і вони мусять ночувати на вокзалі. Родом Ірина, як з’ясувалося, була із Західної України, у столиці жила у батьків чоловіка, поки мріяли про власний будинок і великий двір. Та, згодом, свекруха вигнала жінку із внуком, звинувачуючи у всіх гріхах. Тож вона мусила прийняти пропозицію подруги, і спробувати поїхати на заробітки.

Степан не мав наміру довго роздумувати, та і на потяг поспішав. Тож він запропонував новій знайомій їхати з ним у село, запевнив, що робота знайдеться, а його мама, звісно, зрозуміє та підтримає їх із малим.

Ірина спочатку заклякла від неочікуваної пропозиції, та Максимко почав просити маму погодитись, на тому і вирішилось.

Маруся прихильно прийняла гостей, запропонувала їм залишитись жити у хаті, та ще й пообіцяла знайти нареченого для Ірини, звісно, якщо їй то для душі.

Малий Максим швидко освоївся у новій оселі, невдовзі почав називати Степана батьком, хоч Ірина намагалась перечити хлопчику. Та Маруся вважала, що це добрий знак, тим більше, розуміла, що дитині хочеться мати тата. Та все ж Ірина поводила себе стримано, а Степану було незвично. Сільські кумочки вже давно їх одружили, та вони і на думці нічого подібного не мали. Переживши зраду, хлопець не надто був охочий до нових стосунків, не відвідував вечірки, із друзями намагався зустрічатись поза клубами.

Так за звичайним мирним життям настала весняна пора. Одного чергового дня Степан повернувся додому після роботи, та у кімнаті Ірини не було. Він подумав, що, вона, певно, допомагає Марусі поратись на горді, та, виявилось, там її також не було. Степан вже звик до того, що жінки мають дружні стосунки, обидві спокійні і розсудливі, завжди знаходять, що обговорити. Більше того, він став помічати, що все частіше виникають думки, пов’язані із Іриною. Відмітив, як вона розквітла, вже не було в очах того відчаю і страху, щодня у гарному настрої, жодної роботи не цурається.

Степан ще раз перевірив кімнату Ірини, та там нікого не було, іграшки малого також зникли, як і речі квартирантів. Єдине, що залишилось – хустина, зав’язана на ліжку, схопив її, притулив до себе і жахнувся: «Якщо справді поїхала із малим?». Від таких думок, Степан вибіг на подвір’я, далі – до автобусної зупинки, та дорогою побачив, як назустріч йому прямують Ірина із Марусею, щось тягнучи на велосипеді додому. Малий Максимко, забачивши Степана, швидко побіг до нього.

– Бабуся Маруся нам свою кімнату віддала, сказала, що вона більша, – поділився новиною.

А вже через декілька днів, закохані одягли один одному бажані обручки. Відтак, у їх оселі оселились затишок та злагода. Усі сусіди гомоніли, як молодятам пощастило. Невдовзі Ірина народила синів-близнюків, тож Степану заздрили ще більше: трьох хлопців виховує.

Та хто знає, як би склалось у кожного з них життя, аби того дня Степан не прийшов на поміч незнайомці. Тому важливо розуміти, що варто уважно придивлятись, що відбувається навколо, адже щастя є.

Оцініть статтю
ZigZag
Повертаючись з роботи, Степан очікував, що його, напевно, зустрінуть вдома. Та у кімнаті не було Ірини, він одразу побіг до зупинки