Прабабуся у свої останні дні повідала бабусі просто неймовірну історію. Бабуся вже кілька днів не може повірити у її справжність. Та й не хоче у це вірити.
Прабабуся розповіла бабусі таку історії її появи на світ, що просто в голові не вкладається. Виходить, що бабуся все своє життя прожила в обмані і де тепер шукати справжню родину й гадки не має.
Справа виглядала так, що прабабуся була дуже закохана у прадідуся. Прадідусь не дуже спішив з одруженням та й ішов на рік служби. Коли йшов, то прабабуся йому сказала, що чекає на дитя. Насправді ж вона не була вагітна.
Прабабуся працювала повитухою, чи то акушеркою – я вже точно і не пригадаю. Одна жінка народила двійню і прабабуся скористалася цим – забрала собі дівчинку. Молодій мамі ж сказала, що дочка не вижила, залишився лише син. А в ті часи самі розумієте – ніхто нічого не з’ясовував.
То ж коли прадідусь повернувся додому, то на нього очікувала донечка. Прабабуся просто вкрала мою бабусю у її рідної мами. Потім у них народилися ще два “брати” бабусі.
Хоча, сказати, що прабабуся не любила бабусю ми не можемо. Навпаки, і прабабуся і прадідусь любили бабусю більше за своїх рідних синів.
Це ж тільки подумати, як прабабуся все своє життя прожила з такою важкістю на душі, з таким гріхом. Вона навіть прадідусю не зізналася в цьому.
Моя ж бабуся не знає що їй тепер робити і де шукати своїх рідних батьків і рідного брата. Чи сумували вони за нею, чи є в неї ще якісь родичі по крові.
Саме тому бабуся мовчить вже який день. В її очах вбачається якийсь глибокий сум і біль. По зморшкуватих скронях капають великі каплі сліз. Це ж прожити майже сімдесят років і не знати хто ти є, не знати свого істинного походження.
Та й найважче те, що дані сімдесятирічної давності точно не збереглися, щоб хоч відібрати всіх жінок, що народжували в той час.
Ми з батьками також багато думаємо над тим, як допомогти бабусі. Мама навіть каже, що краще б прабабуся мовчала і не розповідала всієї правди.
Тато ж вирішив піти до сільської ради та спробувати взяти виписку усіх чоловіків, які народилися з бабусею в один час. Попри всякий випадок тато вирішив зробити запас у три місяці до та після бабусиного дня народження. Можливо таким чином ми зможемо знайти рідного брата бабусі.
Хоча, у нас є й сумніви щодо точної дати народження бабусі. Цього прабабуся не уточнила, а ми вже не дізнаємося правди. Бабуся навіть почала перебирати усі фото в прабабусиних альбомах з думкою, що раптом знайде хоч якесь фото чи записку з даними своїх справжніх батьків.
Що нам робити далі – ми не знаємо. От тільки допомогти бабусі дуже хочеться. Бачили б ви, яка вона нещасна останнім часом. Засмучена і цими новинами, і смертю прабабусі. У неї просто опустилися руки і зникло будь-яке бажання до життя.
