Пожал1ли Наталію, пригріли зм1ю на шиї. Жила у нашій квартирі, чоловіка привела, а у Новорічну ніч почала нам д0рікати, що ми її не чекали. Тепер з нами і спілкуватися не хоче

У мене є сестра Наталія. Вона молодша від мене на 5 років. У нас Наталією батько не один. Її тата вважають бeзвістu знuклим, а мій п0мер давно.

Сестра після випуску зі школи вступила до університету в іншому місті. Майже не приїжджала, тільки телефонувала та просила вислати гроші, якщо була така необхідність. Через 5 років сестра повернулася. Вона була не сама, а з хлопцем-однолітком Сашком. Крім того, ми помітили, що у Наталії виріс живіт. Дійсно, виявилося, що сестра чекала дитину.

Ми з мамою живемо у квартирі мого покійного батька. Вона двокімнатна. Раніше у цьому житлі тіснилися ми втрьох: мама, я і сестра. Потім ми з матір’ю удвох залишилися, то у кожної своя кімната була.

Але не будемо ж ми виганяти вагітну сестру з зятем! Я склала речі та перебралася у кімнату мами. А молодятам поступилися кімнатою просторішою, їм же місця більше потрібно з малечею. Наталя із Сашком обіцяли, що лише тимчасово поживуть у нас. Незабаром вони собі збиралися квартиру придбати. Та ця тимчасовість затягнулася аж на 4 роки!

Сестра вже й народила, і на роботу влаштувалася, племінниця у садочок  ходить. Нарешті вони змогли з Сашком придбати перед Новим роком власне житло.

Святкували свято разом у нашій квартирі. Та сестра зайвого випила, і у неї язик розв’язався. Наталя влаштувала скандал нам із мамою. Гидко було чути її слова:

– Напевно, чекали, що я не повернувся з університету? Думали, у тому місті залишуся?

– Що ти верзеш, доню? – заспокоювала її мама.

– А нащо ж тоді моє ліжко у підвал спустили?

– Просто, щоб не заважало. Ми знали, що ти повернешся і його готові були поставити у будь-яку хвилину назад!

Та все було марно. Сестра не вірила ні мені, ні мамі. Вона вважає, що ми хотіли її позбутися і не чекали її повернення.

Наступного дня вони зібрали речі і переїхали до своєї квартири. Тепер Наталя з нами зовсім не спілкується. Добре, хоч Сашко продовжує до нас телефонувати та дає можливість побачитися з племінницею.

Ось так добро зробили! Кімнатою та зручностями пожертвувала я для сестри, харчувалися за мій рахунок, поки ніде не працювали, а тепер ми з мамою ще й поганими виявилися!