Уже більше року я чекаю, що сестра мені віддасть гроші, які я їй позичила. Мабуть, буду чекати ще багато років, бо Уляна і не збирається їх повертати. Вона мені прямо так і сказала.
Я старша сестра, і відповідно швидше пішла і вчитися і на роботу. Та й заміж вийшла швидше. Ні ні, у моєї сестри Уляни теж все добре. Вона і роботу має, і чоловіка і сина.
Рік тому Уляна до мене прийшла вгості, як завжди і сказала, що має до мене дуже серйозну розмову. У неї була гарна новина і велике прохання.
Я зробила кави, нарізала пляцок, який пекла кілька днів перед тим і ми сіли з сестрою за стіл. Таки під чашечку кави розмови мають особливу атмосферу і затишок.
Уляна мені розповіла, що вони з чоловіком знайшли хороший автомобіль і хочуть його купити. Розраховували на одну суму, але як почали шукати то зрозуміли, що краще купити трошки дорожчу та новішу автівку.
Звичайно ж що я підтримала сестру і сказала, що таки так. Новіша машина менше ламатиметься. От тільки Уляні з чоловіком не вистачало двох тисяч доларів. Сестра вирішила у мене їх позичити.
Це не маленькі гроші, але ж це для рідної сестри. Я сказала, що мушу поговорити з чоловіком і тоді дам їй відповідь.
Мій чоловік підтримав прохання моєї сестри. Сказав, що не чужій людині, а в родину позичаємо. Та й родичі завжди віддадуть і нікуди не зникнуть.
Так уже за два дні ми поїхали до Уляни вгості і позичили їй необхідну суму. Сестра була дуже щаслива і гомоніла, що вони з чоловіком будуть старатися віддати ці кошти якнайшвидше. Мій чоловік ж сказав, що ми їх не підганяємо і хай повернуть як матимуть.
Коли за деякий час нам були потрібні гроші і я попросила сестру, щоб повернули хоч частину, то почула не надто приємну відповідь.
Уляна сказала, що вона подумала і повертати мені гроші не збирається. От нахаба! Вона це мотивувала тим, що бавила моїх дітей, допомагала мені з ними і витратила свого часу дуже багато на мене і мою родину. А час – це гроші.
Так, час – це гроші, але ж я її не заставляла приходити до мене і допомагати мені з моєю дитиною. Та й Уляна в мене і харчувалася, як приходила.
От зовсім совісті не мають. Позичили гроші, а віддавати і не думають. Добре, що на тій машині щодня катаються і відпочивати їздять. То просто яке місто відвідати, то на лижі.
Я от думаю мамі розказати про наглість сестри і маю велику надію, що мама якось на неї вплине. Ми ж з чоловіком теж важко працюємо, нам гроші з неба не падають, на відміну від Уляни. Добре так обіцяти і не виконувати, ще й претензії потім ставити, чи не так?!
