– Так, вона йде від тебе на восьмому місяці вагітності, бо тут з голоду поmupaє!

Вона тепер не могла бути такою різкою та нерозсудливою, як колись, бо у ній розвивалось ще одне життя, тому при черговій сварці з Іваном, вона не втікала додому, а залишилась тихенько пити свій чай.

Але її терпіння й спокою вистачило не надовго й при поверненні додому Іван був заскочений зненацька великою валізою з речами.

– Олю, ти знову за своє? Що це?

– Називай це, як тобі завгодно.

– Але ж уже все інакше! Ти вагітна! Припини це! – попрохав чоловік, схвильовано.

– Так, вона вагітна, тому вона їде до мене додому – відповіла теща, що вийшла з кухні – Та ти ж її голодом тут мориш!

– Зачекай, Олю. А наша дитина? Наші плани на майбутнє? – не розуміючи, запитав чоловік.

– Та вже нічого вашого не має. Та й сумніваюсь, що щось може належати тобі при твоїй то зарплаті! – не вгавала теща.

– Олю, просто поясни мені, що трапилось? Що це все взагалі означає?

– Не хочу я більше тобі щось пояснювати! – відповіла жінка.

Коли він почув, як грюкнули двері, то відчув, ніби йому фізично стало боляче й незатишно. Він хотів догнати дружину й повернути її, але чи є сенс робити це проти її волі?

Ох, він же повертався додому з таким прекрасним настроєм і чудовою новиною. Його сьогодні підвищили й тепер він керував фірмою на рівні цілої області, але новина так і залишилась при ньому.

Він дуже любив свою дружину, був готовий заради неї гори звернути, тому й виконував всі її забаганки. На моря вони їздили тричі у рік й одяг у жінки завжди був найкращий. І вона йому відповідала тим же: завжди добра, чуйна, лагідна, господиня теж з неї хороша, а мама напевно буде ідеальна!

Звичайно, причина всіх розладів у їхній сім’ї крилась у тещі. Вона більше всіх хотіла знати, що відбувається у сім’ї доньки й намагалась постійно дорікнути йому, що все з ним не так.

Чоловік так сильно заглибився у свої думки, що не зчувся, як заснув, а розбудив його вночі телефонний дзвінок.

«Ну хто мені там так рано телефонує? – промайнуло у голові сонного чоловіка, але сон як рукою зняло, коли він побачив, що телефонує теща.

– Через тебе, пройдисвіте, моя Олічка на місяць раніше народила! Мчи сюди, доки я тебе на суди не почала таскати!

Чоловік не став слухати наступні погрози тещі й швидко помчав до коханої.

Зараз сину вже рік і виховує його одна з найщасливіших та найдружніших подружніх пар.

– Я так вдячна Богу, що минулого року мамі таки не вдалось нас розлучити! – промовила Оля міцно пригорнувшись до свого чоловіка.

Я хотіла б звернутися до батьків. Любі мої, будь ласка, якщо ви хочете, щоб ваші діти були щасливими, то не лізьте у їхні сім’ї. Нехай живуть, як їм хочеться, а своїми гострими словами чи вчинками, ви власноруч можете зруйнувати їх щастя.