Пpи виглядi мoгo хлoпця з кoнтeйнерами, у яких була їжa, мої подрyжки трохи не попaдали зі смiху

Якось раз я познайомилася з молодим чоловіком. Живу я одна, на орендованій квартирі, а він з батьками. Стали бачитися. З одного боку, хороший хлопчик. І турботу проявляє, і добренький. Хоча, злегка розсіяний. Потихеньку відносини переросли в дуже близькі. Доводилося бачитися в основному у мене вдома.

Тільки незабаром мене це перестало влаштовувати. Ми гуляємо, розважаємося, відвідуємо кінотеатри, нічні клуби. А коли приходить черга платити, то кожен це робить по своєму рахунку. А потім приходимо до мене додому, вечеряємо моїми продуктами, спимо, а зранку снідаємо знову–таки моєї їжею.

А їсть він зовсім не як дитина. Мало не здасться. І став він заходити до мене все частіше і частіше. Постійно. І продуктів у мене в холодильнику зменшилася значно. Минув час і я стала напружуватися з цього приводу. Адже судячи з усього справа йде до співжиття. Навіть рідню один з одним перезнайомили…

Я вирішила запитати поради у подруг, чи можна мені просити його, щоб він продукти при зустрічі купував, коли надумає до мене йти. Вони запевнили мене в тому, що однозначно можна так робити. Що в цьому нічого поганого немає. Адже можна все обговорити, розставити всі крапки над “і“. Швидше за все, мій молодий чоловік просто сам не здогадався.

Паша відреагував цілком нормально. Визнав, що так і повинно бути в нормальних відносинах. Що йому просто в голову не прийшло це раніше. І сказав, що обов’язково виправиться.

Через пару днів мій хлопець подзвонив і повідомив, що сьогодні вечеря — його обов’язок. Я дуже була рада цьому. Затіяла прибирання, оформила все вишукано, романтику влаштувала, свічки й все таке. Навіть пішла в магазин за чоловічим фартухом.

Тільки ви не уявляєте, який мене чекав сюрприз! Мій улюблений прийшов не з продуктами з магазину для готування, а вже з готовою їжею. І голубці приніс, і м’ясо, і вермішель. Начебто, все смачне, але я собі це по-іншому зовсім уявляла.

До ранку він все доїв. Залишилася тільки вермішель. Після цього він склав усе назад і забрав додому. І так кілька днів поспіль — він просто весь час забирав недоїдки й ніс.

А з продуктами нічого не змінилося. Як не купував, так і не купує. Просто приходить до мене з маминою їжею. І робить він це через раз. Один раз приходить з порожніми руками, а вдруге приходить з лотками і їжею.

Спочатку я не сильно нервувала. Думала, що звикну. Тільки подружки стали сміятися наді мною. Вони розвинули тему настільки, фантазуючи на цю тему, описали все в таких фарбах, що я прямо–таки бачила наше майбутнє: мама приходить його до нас і приносить через день лотки з їжею. Я теж думаю, що поведінка хлопця і його матері не нормальна. Довелося ще раз з ним відверто поговорити. Натякаю, що зібралася зайнятися приготуванням вечері й запропонувала разом в магазин піти. Він не відмовився, тільки уточнив, що не стане платити за покупки, тому що в минулий раз приносив їжу він.

І готувати теж не став допомагати…

Я вже опускаю руки. Як з ним боротися? А може, і не треба…

Що б ви порадили?