Пр0пали діти, або як у селі вміють закривати очі

Рік тому я дізналась про цю історію, і вона не давала мені спокою дуже довгий час. Я раніше про таке ніколи не писала і дуже надіюсь, що ви дочитаєте цю історію до кінця, а свою думку про події залиште у коментарях.

Я прокинулась і мій погляд знову кинувся на двір Олексійчинків. Мене вже давно не покидають думки про те, що відбувалось у тому будинку, поки я спокійно спала.

У моєї сусідки було четверо дітей, найстаршому вже 45, а наймолодшому 10. Влад був дуже пізньою дитиною, тому його маму було можна переплутати з бабусею. Але дивлячись на неї, її так ніжно не назвеш, вона завжди була чимось незадоволена та зла. Особисто мені вона нічого поганого не робила, проте я завжди трималась від неї на відстані. У нас у селі про неї погані чутки ходили, деякі дорослі відверто називали її відьмою.

Кошмари відбувалися у тому будинку під покровом ночі, коли всі у селі вже спали, а в обід до неї приїжджала у гості одна з доньок.

Орися завжди приїжджала до матері вагітною, майже щороку, чотири рази поспіль. Як неочікувано приїжджала, так само для всіх і невидимо їхала з села. А от не так давно знову приїхала з великим животом і одним п’ятирічним сином.

– Орисю, а де інші діти? – запитала моя мама.

– Ви про що, тітко? – помітно здивувалась вагітна.

– Ну ти ж рази чотири до мами вагітна приїжджала, і це вже було після народження Ростика!

– Ви що жартуєте? – заперечливо почала вона хитати головою та червоніти – Не була я вагітною, лише раз, за Ростиком, і все на тому.

– Ти з мене дурну не роби! Я точно пам’ятаю, як ти з животом приїжджала до матері 4 рази, а потім зникала, мов нічого не сталось! – говорила мама. – Навіть поклястися можу, що все на власні очі бачила!

– То це вже вам щось чудиться! Не була я вагтною, – відповідала злісно Орися. – Досить дурні плітки розводити!

Мама здивовано на неї подивилась і пішла геть. Зрозуміла, що не має сенсу тут щось продовжувати.

Дома мама розповіла цю історію татові. Його це дуже насторожило, тому що він сам постійно Орисю вагітною бачив. Правду ми дізналися з уст наймолодшого сина «відьми», Владика. Через кілька днів після дивної розмови він був разом з нами на святкування народження маленької дівчинки, та в один момент він прошепотів до мого молодшого брата, я стояла поруч: «Моя мама з такими не грається, у пічку кидає!» і засміявся. Він думав, що його чув лише друг, а коли побачив мене, то швидко прикрив рот рукою.

Найстрашніше чекало нас попереду.

Через пару днів додому до відьми повернувся середній син з невісткою, і ми помітили, що у них постійно вдома світло увімкнене, вирішили запитати в Олі, невістки, чому не економлять.

– Ой, та у нас справжній домовик дома є, страшно вимикати, то за ногу потягне, то залоскоче, то засміється дитячим голосом десь! Страшно!

Зовсім недавно Олі ще одну страшну історію повідала нам, від якої волосся дибом стає: «Я от квіти не саджаю, бо свекруха тут золу посадила, щоб кісточки не знайшли!»

Після цього вже я не могла стерпіти, викликала поліцію, розповіла все, що знаємо. Зараз йдуть постійні суди, пошук нових доказів, «відьму» нашу забрали від нас, але тепер нам з мамою хочеться посвятити кожен метр того будинку та двору, щоб бідні дітки знайшли собі заспокоєння!