Ми з моєю тещею працюємо у сісідніх будівлях. Тому зранку їздимо на роботу разом. Та й живу я у них, пішов за зятя.
Все наче добре, ми чудово ладнаємо і майже не пересікаємося вдома. Теща і тесть живуть на першому поверсі, а нам з дружиною віддали другий. То ж ми собі зробили повноцінну квартиру з нашого поверху.
Коли ми вранці з тещею їдемо на роботу – вона намагається всіх по дорозі підвезти. То ж мій автомобіль став схожий на рейсовий автобус зранку. Ми вже навіть не зупиняємося по дорозі, сусіди самі приходять під гараж пів восьмої і чекають доки ми вийдемо.
Так, я все розумію. І проїзд не дешевий, і йти до зупинки далеченько, але все ж таки. Я бензин задарма не отримую, я його купую за власні гроші. Та й мене втомило це нахабство. Лише я виїду з гаража і поставлю машину прогріватися, піду додому за якимись речами – повертаюся, а в машині вже три пасажири сидять і ниють, що на роботу запізняться.
Остаточно я розізлився, коли мені на задніх килимках болота багацько нанесли, так ще й мокру парасолю поставили на заднє сидіння, яке промокло. Я одразу ж сказав тещі, що з мене годі бути таксистом і всіх вранці розвозити по роботах.
Теща спочатку скривилася, але наступного дня вийшла зі мною на десять хвилин швидше, щоб нікого не підвозити.
