ЖИТТЯ

Працюючи за кордоном, я вкладав всі гроші у будинок, який, як виявилося, мені й не належав зовсім

Після того, як не стало тата, я був впевнений, що батьківський будинок належить мені. Замість спадку моя сестра взяла його автомобіль та гроші. Я гадав, що так ми все й поділили. Згодом сестра переїхала жити до чоловіка, а я залишився з мамою. Знайшов собі дружину. Ми планували завести дітей. Але перед цим я хотів зробити ремонт та привести до ладу будинок, щоб родинне життя почалося по-новому.

Як й багато моїх знайомих я поїхав працювати за кордон. Кілька років я працював наче скажений. Через кожні пів року повертався додому, й поки готувалися нові документи, починав щось робити. Самостійно відремонтував дах, почав вирівнювати стіни. Робив все з совістю, для себе. А потім знову на роботу. Й так чотири довгих роки.

В той день я планував почати перебудовувати кімнату мами. Через два тижні мені знову потрібно було їхати. Це мав бути мій останній раз. Після цього планував знайти роботу вдома, насолоджуватися життям. Мама пішла до своєї подруги, а я почав виносити меблі з її кімнати. В старих шухлядах я натрапив на документи. Якось одразу вони мені потрапили до ока. Я почав читати. Виявилося, що це заповіт батька.
В мене волосся вставало дибки, коли я пробігав очима по буквах. Там чорним по білому було написано, що єдиним спадкоємцем є моя сестра. Я не міг повірити. Звісно, ми з татом сварилися, але ж не до такої міри. Виходило, що будинок, в який я вклав стільки сил й здоров’я, мені зовсім й не належав.

Реклама

Коли повернулася мама, то я поклав перед нею ці папери. Було видно, що вона про них знала.
«То й що. Я вважаю, що це не справедливо було. Ось ми й вирішили з твоєю сестрою все зробити по-своєму. Вона сказала, що їй не потрібен будинок. А те, що там написано, просто формальність».

Тільки зараз я зрозумів, яку вчинив дурість, коли не займався документами. На наступний же день я разом з сестрою поїхав до нотаріуса, й ми все зробили як потрібно. Тільки коли я офіційно став власником свого будинку, то зміг видихнути з полегшенням. А сестра ще й жартувала, що потрібно було мене трошки «промаринувати» перед тим, як поставити підпис під відмовою. Добре, що в мене виявилися такі родичі, які не поставили гроші вище наших відносин. Але ж у світі трапляється й інше.

Реклама

Також цiкаво:

Close