Місяць тому в мене було весілля. Зі своєю дружиною я познайомився у лikapні. Я працюю лікapeм, а вона старшою мeдuчною cecтрою. Прямо на весіллі, поки всі гості веселилися та танцювали, до мене підійшов батько та почав серйозну розмову, після якої я плakaв наче мала дитина. Виявилося, що він та моя мама мені не бioлoгічні батьки. Але зараз я розповім все по черзі.
Моя біологічна мама покинула мене одразу після народження, й мене відправили до дитячого будинку. Звідти мене й забрали названі батьки. Вони довго не могли завести дітей. А після дослідження та аналізів виявилося, що вони ніколи не матимуть власних дітей. Причина була одразу в обох. Лікарі навіть не могли повірити, що їх так звела доля. Загалом, вони довго збирали всі необхідні документи, й коли мені ще не було й шести місяців, я вже мав інше прізвище та нову родину.
В той момент, коли батько розповідав мені це все ,перед очима стояли спогади з дитинства. Я мав все, що хотів. Усі мої друзі заздрили іграшкам, які в мене були. Кожного року ми їздили відпочивати на курорти. Будь-які дитячі кружки, спортивні секції. Для мене були відкриті всі двері. Чого лише варта трикімнатна квартира, яку вони мені подарували після закінчення університету. А скільки любові та тепла я отримував від них. Вони любили мене наче рідного. Та що там говорити. Вони ніколи не вважали мене чужим.
Кілька років тому не стало мами. Саме тому батько й вирішив мені розповісти правду. З зали лунала гучна та весела музика, а ми стояли обійнявшись та плакали.
Після цього зізнання я ще більше полюбив свого батька. Адже розумів, наскільки важко йому було розповісти правду. Своєї біологічної мами я не шукав. Та й навіщо, адже вона багато років тому зробила свій вибір. Сподіваюся, що вона ні про що не шкодує.
