Мене звати Олена. У мене підростає дочка Ангеліна. У неї зараз почався пepeхідний вік. Всі батьки знають, який це дуже кpoпіткий період. Вона помічає, як на неї дивляться хлопці, починає чепуритись, а до всього ще й купа додаткових завдань, з якими неодмінно треба довго працювати. Я вже 2 роки як poзійшлась зі своїм чоловіком через одну дівицю з роботи, яка загравала до нього й відбила у мене. Але нічого! Завжди вірила, що якщо не моє, то правильно, що йде. Колись з хлопцями, з якими прощалась навіки, я також так вчиняла й взагалі легко відпускала чоловіків. Однак, я й подумати не могла, що він як батько може взагалі забути за рідну дочку. Хіба це можливо?
У тієї коханки, Вероніки Степанівни, син підростає. Він трохи менший, лише 4-й клас закінчує, то мій колишній чоловік регулярно навідує його виставки, олімпіади, навіть вистави, де її син лише один віршик має розповідати. Моя Ангеліна нещодавно отримала срібну медаль по волейболу, а той не те, що не прийшов підтримати її, а навіть не привітав.
Якось я наткнулась на його сторінку в фейсбуці, бо хотіла сама йому написати, щоб хоча б привітав Ангеліну з перемогою. Вона була дуже засмучена. І це вже не вперше. Він анітрохи не думає про її освіту й виховання. Їй же потрібна батьківська увага, а він останній раз розмовляв з нею десь місяць тому, й то зайшов, як годиться, на годину перед роботою провести Ангеліну до школи. Хіба це розмова?
Найгірше сталось тоді, коли я побачила на його сторінці світлини з тією дитиною його теперішньої дружини. Як вони відпочивали на морі, як він вчить його кататись верхи. А коли побачила прохання на його сторінці, щоб йому порадили репетитора для його сина — в мене відняло мову.
Мені стало так прикро, як ніколи в житті. Я навіть почала плакати. Моя Ангеліна скоро 9-й клас закінчуватиме. А він хоч би раз якогось репетитора для своєї доньки запропонував і оплатив? Та ще й ту дитину своїм сином називає. От як я повинна чинити в такій ситуації? Кричати чи благати? Може в ноги падати? Не на ту натрапив. Ми й без нього чудово впораємось!
