ЖИТТЯ

«Продайте будинок вашої мами!» – відтарабанила мені невістка зранку першого січня! У мене ледь щелепа не відпала, бачиш но їм окрема квартира потрібна! Я їм так і сказала, що на це можуть не розраховувати й тоді зла невістка заявила мені: “Тоді можете не розраховувати, що ми ще приїдемо до вас і будемо жити з вами!»

Доживаю я свій вік, на щастя, не сама. Мій чоловік пішов років 10 тому, але попри це, не змусив мене ділити трикімнатну квартиру, на яку ми разом заробляли. Виховувати сина мені довелось самі, тому зараз я помічаю, що чоловічого виховання йому таки бракувало, але, коли він привів красиву й хазяйновиту невісточку, то я була на сьомому небі від щастя!

Перші кілька тижнів, я не могла її нарадуватися! Така лагідна, добра і ввічлива! Просто не вистачало слів, щоб описати її, але не минуло й двох місяців, як почав проявлятися її справжній характер.

Так вийшло, що саме у той момент, коли невістка почала показувати справжню себе, то моя мама занедужала. Я не мала змоги постійно їздити до неї у село, оскільки працювала, тому й вирішила забрати її до нас. Все-таки три кімнати, місця повинно вистачити для кожного, але моя невістка знавісніла від такої новини.

Реклама

Я не розуміла, чому невістка така незадоволена, оскільки, хоча й моя мама хворіла, та з неї було більше користі, ніж шкоди. За собою вона завжди прибирала, як краще себе почувала, то і їсти щось зготує, вдома прибере, ні з ким не свариться й не набридає.

councilforrelationships.org

Я навіть не помітила, як мій син та його дружина припинили снідати та вечеряти разом з нами, хоча раніше це було традицією. Зараз же вони тихенько забирали їсти до себе у кімнату і їли там. А коли я у сина запитала про це, то він сказав, що це тимчасово примха, незабаром пройде.

Діток вони поки не хочуть, а виправдовують це тим, що ще не пожили для себе. Я не зла, тому що й почекати можу, але ж все одно не розумію її поведінки. Вона ж дома живе, як принцеса – готують для неї, прибирають за нею. Вона лише інколи сніданок може зробити, як настрій матиме і їхній з чоловіком одяг у пральну машинку закинути. А весь свій вільний час вона витрачає на скарги подругам та мамі телефоном.

Я не розуміла, куди ділась та хазяйновита й добра дівчинка, що була на початку, чи вона завжди такою була? Бо це все більше ставало нестерпним! Особливо, образливим для мене з мамою стало те, що 31 грудня вона навіть не вийшла зі своєї кімнати о 12 ночі, щоб привітати нас з Новим роком! Син, то ще вийшов, а вона – ні.

А за сніданком, після новорічної ночі, вона мені й каже: «Продавайте будинок своєї мами й купіть нам квартиру!». Я отетеріла від почутої нахабності! Живе з нами кілька місяців, нічого не робить, навіть, гроші на продукти вони не дають, їдять за мій кошт та ще й квартиру!

Я їм відразу відповіла, що їм нічого чекати, бо такого не буде, а тоді вони мені й повідомили, що якщо так, то вони переїдуть до її батьків і навряд сюди, коли ще приїдуть.

Наступного дня вони вже зібрали речі. Мені було прикро й образливо, особливо за сина, що житиме з чужою сім’єю, але це був його дорослий вибір, як і мій.

Реклама

Також цiкаво:

Close