Коли моя дочка вийшла заміж, я запропонувала їм пожити у мене. Адже молода пара не заробляла так багато коштів, а оренда зараз не дешева. Хорошого чоловіка собі обрала моя Марія. Справді видно, що кохає її. Проявляє багато уваги та турботи.
У мене була двокімнатна квартира. В одній кімнаті жила я з чоловіком, а в іншій моя Марія з зятем. Крім того, у нас був ще один маленький житель – котик.
Зятя я майже на очі й не бачила. Зранку він спішив на роботу, а пізно ввечері повертався. Перетиналися ми всі лише за спільною вечеряю.
На вихідних молодята їздили до батьків Артема. Але через те, що багато роботи, їхній графік тепер змінився. Тому перебувають більше в мене вдома.
Якось я підслухала, як Артем жалівся Марії. Начебто, наш домашній улюбленець, псує йому всі речі та меблі.
Кому ж це маленьке кошенятко заважає?
Я удала, що нічого не чула. Адже ця інформація мене неабияк засмутила. Котик спокійний та лагідний, але через те, що ще маленький хоче більше гратися. Не бачила у цьому великої проблеми.
Проте бурчання мого зятя не припинялися. Якось вечерявши, він натякнув, що потрібно комусь віддати нашого кота. Оскільки, жодної користі з нього немає, лише шкодить.
І тоді я не змогла змовчати. Пояснила, що цю тваринку я привела у дім. У свій дім! І лише я можу вирішувати, що мені робити з домашнім улюбленцем. Поставила перед фактом молоду пару. Якщо щось їм не подобається, то можуть винаймати інше житло. І влаштовувати у ньому свої правила.
Після цієї розмови пройшов рівно тиждень. Прийшла дочка та почала збирати речі. Коли я запитала, що відбувається, вона відповіла, що Артем знайшов іншу роботу. Відповідно вони тепер переїжджають в інше місто. Вже навіть зять взяв квартиру в іпотеку.
Така новина мене неабияк здивувала. Під серцем стиснуло, не хотілося відпускати свою дочку з рідного дому. Але ж, що я можу вдіяти? Не маю права втручатися в життя новоствореної сім’ї…
Тепер не знаю чи правильно я вчинила? Можливо потрібно було зупинити їх?
